Адо В'єннський

Адо́ В'є́ннський (лат. Ado Viennensis, нім. Ado von Vienne, фр. Adon de Vienne; бл. 800[5] — 16 грудня 875[5]) — франкський католицький священик, архієпископ В'єннський (860—874), святий. Народився у Франкії, в діоцезії Сенс[5]. Походив із франкської шляхетної родини. Був монахом-бенедиктинцем у монастирі Фер'єр. Навчався під керівництвом аббата Лупа Сервата, одного з найбільших вчених того часу[5]. Виділявся серед братії схильністю до інтелектуальної праці. Викладав теологію в Прюмському монастирі на запрошення абата Маркварда, колишнього ченця з Фер'єра[5] Після смерті останнього здійснив паломництво до Риму і Равенни[5]. В Равенні знайшов старий римський мартиролог, на основі якого згодом написав свій власний[5], так званий «Мартиролог Адо» (855). Після паломництва прийнятий ліонським архієпископом Ремігієм, який призначив його настоятелем церкви святого Романа поблизу В'єнна. 860 року обраний архієпископом В'єннським; наступного року отримав паллій від папи Миколая I[5]. Запровадив суворі правила для духовенства своєї діоцезії, своїм прикладом добивався їх виконання[5]. Виступив на захист королеви Теутберги, яку несправедливо кинув франкський король Лотар II. Доповів, що король підкупив папських легатів Мецького синоду 863 року, які дозволили йому одружитися з конкубіною Вальдрадою. 865 року добився ануляції незаконного шлюбу короля[5]. Помер у В'єнні, Франкія. Похований у церкві Апостолів (сучасна церква святого Петра). Автор хроніки «Chronicorum de sex mundi aetatibus» (874), житій святих Дезидерія і Теодоріха В'єннських. Згадується як святий у «Римському мартиролозі»[5]. День вшанування — 16 грудня[5]. Також — святий Адо, Адо́н.

Адо
Архієпископ В'єннський
860 — 16 грудня 875
Конфесія: Католицька Церква
 
Діяльність: чернець, історик, католицький священник, письменник
Народження: 800[1][2][3]
Шампань, Франція
Смерть: 16 грудня 875[4]
В'єнн
Єп. хіротонія: 860

 Адо В'єннський у Вікісховищі

Праці
  • PL. 123. Col. 23-138 [Chronicon], 139—435 [Martyrologium], 436 sq. [Legenda];
  • Le martyrologe d'Adon: Ses deux familles, ses trois recensions / Texte et comment. par J. Dubois et G. Renaud. P., 1984.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119536390 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
  4. https://books.google.fr/books?id=oH9yDwAAQBAJ&pg=PA252
  5. Ott, M. St. Ado of Vienne // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.

Джерела
  • Antoine Rivet de La Grange: Histoire littéraire de la France, Bd. 5, S. 469 ff.
  • Wattenbach W.. Ado, Erzbischof von Vienne // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1875, Band 1, S. 88 f.
  • Ebert G. Geschichte der lateinischen Literatur des Mittelalters. B., 1880. Bd. 2. S. 384—387.
  • Achelis H. Die Martyrologien, ihre Geschichte und ihre Zeit. B., 1900
  • Ott, M. St. Ado of Vienne // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
  • Kremers W. Ado von Vienne. Steyl, 1911.
  • Bautz F. Ado, Erzbischof von Vienne. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 38}}.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.