Адріанопольська битва

Адріанопольська битва (9 серпня 378 року) — битва між готами (переважно племенами тервінгів, грейтунгів, про яких повідомляє Амміан Марцеллін, й які, на думку більшості дослідників є вестготами й остготами Йордана), аланами та іншими народами на чолі з вестготським королем Фрітігерном з одного боку й римським військом на чолі з імператором Валентом з іншого, у римській провінції Фракія, за 13 км на північ від Адріанополя.

Адріанопольська битва
Готська війна (377—382)
Схема битви

Схема битви
Дата: 9 серпня 378 року
Місце: Адріанополь
Результат: Повна перемога вестготів
Сторони
Вестготи Східна Римська імперія
Командувачі
Фрітігерн Валент †
Військові сили
від 15 000 до 30 000
Втрати
невідомо від 10 000 до 20 000

Римлян була вщент розбито — загинула майже вся армія та сам імператор[1].

Адріанопольська битва вважається однією з поворотних, що змінила баланс сил на користь германців. Вона часто вважається репетицією падіння Римської імперії.[2]

Передумови та хід битви

Хоч на з'єднання з Валентом йшли війська на чолі з його племінником Граціаном, однак він вирішив не чекати їх, а виступив проти ворога з тим військом, яке мав. Під час одного з переходів військо вийшло назустріч готам. Готська кіннота якраз була відсутня, тож готи сховалися в таборі, оточеному возами. Імператор не хотів, аби його військо, змучене маршем, з ходу вступало в бій, однак солдати, побачивши ворога, почали закликати його розпочати наступ, а передові загони без наказу кинулися на штурм табору. Валент змушений був відправити їм на допомогу все військо. Однак штурм був невдалий, і атаку було відбито, в цей час повернулася готська кіннота.

Переправившись через Дунай на територію Східно-римської імперії, остготські князі Алатей та Сафракс приєдналися до повстання Фрітігерна і разом з ним брали участь в битві при Адріанополі. Кіннота Алатея і Сафрака вдалим маневром вирішила результат цієї битви на користь готів.

Змучені довгим переходом та невдалим штурмом римляни опинилися між ворожим табором та кіннотою. Внаслідок бою римську армію було повністю розгромлено, а сам імператор Валент загинув у бою[3].

Наслідки

Адріанопольска битва відбулася в той момент, коли в цілому Римській імперії вдалося подолати попередню кризу та реформувати військо. Нищівна поразка в такий момент перервала процес поступового одужання імперії та знову занурила її в хаос.

Примітки
  1. Це єдиний випадок за усю римську історію, коли імператор загинув в битві.
  2. К.в, Жуков (2013). Американские историки о военных причинах падения Рима. Вестник Новгородского государственного университета им. Ярослава Мудрого 1 (73). ISSN 2076-8052. Процитовано 11 січня 2019.
  3. О.В., Вус; М.В., Фомин (1 січня 2016). Сражение при Адрианополе 9 августа 378 г. Триумф германцев и трагедия римлян. Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма (8). Процитовано 8 травня 2017.

Джерела
  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
  • Вус О. В., Фомин М. В. 2016. Сражение при Адрианополе 9 августа 378 г. Триумф германцев и трагедия римлян. МАИАСК 8, 375––390.
  • Макдауэлл С. 2011. Адрианополь 378 г. н. э. Разгром римских легионов. B: Синицина Л. (пер.). Москва: Эксмо.
  • Burns T. S. 1973. The Battle of Adrianople: A Reconsideration. Historia 22, 336—345.
  • Eisenberg R. 2009. The Battle of Adrianople: A Reappraisal. Hirundo 8, 108—120.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.