Ай-Нікола

Ай-Ніко́ла — куполоподібна гора на Південному березі Криму, поблизу смт Ореанди. Висота 375 м, за іншими даними — 389 метрів над рівнем моря[1]. Являє собою яйлинський відторженець, що складається з вапняків.

Ай-Нікола
крим. Avinda, Ay Nikola, Ай Никола
Гора Ай-Нікола
Гора Ай-Нікола

44°27′18″ пн. ш. 34°07′40″ сх. д.
Країна  Україна
Регіон Крим
Розташування АР Крим, Ялтинська міська рада
Система Кримські гори
Тип гора
Висота 375 м
Ідентифікатори і посилання
Ай-Нікола
Ай-Нікола (Україна)
Ай-Нікола
Ай-Нікола (Автономна Республіка Крим)
 Ай-Нікола у Вікісховищі

Укрита лісом (сосна кримська), заростями чисту кримського, рускусу понтійського, піраканти червоної. На південно-східних схилах ростуть реліктові види рослин, занесені до Червоної книги України (ялівець високий та суничник дрібноплодовий)

Ай-Нікола — у межах Ялтинського гірсько-лісового заповідника.

Туристичні пам'ятки

Згадкою про давню присутність українців у Криму є козацька віха, яка була знайдена 1972 року на вершині гори. Вона являє собою кований залізний хрест із вмурованою в його основу свинцевою плиткою (пробитою в кількох місцях кулями), на якій зберігся напис: «Козача віха, історичний пам'ятник XVII століття…» Коли і ким вона була поставлена залишається невідомим. 16 березня 2002 року віха була відновлена зусиллями ялтинського козацтва і освячена[2].

Також заслуговує на увагу Курчатівська стежка. Вона веде на вершину гори Ай-Нікола, була прокладена в 50-х роках XX століття видатним радянським фізиком-ядерником Ігорем Курчатовим, який часто відпочивав у санаторії «Нижня Ореанда». Стежка Курчатова починається біля підніжжя Ай-Ніколи неподалік від ротонди з колонами, що прикрашає старе Севастопольське шосе, і веде на вершину гори.

Примітки

Література

  • Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. К., 1989—1993. 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.