Ай (фараон)

Історичні документи та пам'ятки, які могли б бути явно приписані Ейе, рідкісні, і не тільки через нетривалий час його правління, але також і тому що його наступник, Хоремхеб, проводив заходи щодо повсюдного знищення імен, як Ейе, так і інших фараонів, пов'язаних з непопулярним амарнським періодом, який заслужив прокляття в очах єгиптян.

Походження і початок кар'єри Ейе точно не з'ясовані. Він, як здається, був уродженцем міста Апу (відоме також як Хент-Мін; грец. Панополь або Хемміс; нині Ахмім), головного міста 9-го нома Верхнього Єгипту. Саме в цьому місті, під час свого короткого царювання Ейе побудував храм, присвячений місцевому богові Міну. Ейе був одружений з Тією — годувальницею фараона Ехнатона. Тія, звана в написах «висока годувальниця», «мати, яка вигодувала божественного», «та що оділа царя», мабуть, користувалася особливою прихильністю Ехнатона. Багатство її будинку росло надзвичайно, до такої міри, як каже єгипетський документ, що жителі міста про це часто перешіптувалися.

Існує припущення, що Ейе міг бути сином Юя (Йуйя) Yuya, також походить з Ахміма, жерця при храмі Міна і завідувача скотарні цього храму. Цей Юя і його дружина Туя були, як відомо, батьком і матір'ю Тійї, головної дружини Аменхотепа III. Таким чином, Ейе міг бути братом Тійї, швагром Аменхотепа III і дядьком по материнській лінії Ехнатона. На користь цієї теорії свідчить видима подібність зображень приписуваних Ейе зі збереженою мумією Юя, а також схожість їхніх імен.

Можливо також, що Ейе і його дружина Тії були батьками головної дружини Ехнатона Нефертіті. Однак, згадка про таку спорідненість з провінціалами аж ніяк не лестила б цариці. Тії в офіційних написах іменувалася всього лише «годувальницею Нефертіті, великої дружини царя», в той час, як Мутнеджмет, молодша сестра Нефертіті, відкрито іменувала Тії матір'ю.

Ці дві теорії взаємно невиключні, і в жодному разі не пояснюють, яким чином Ейе пробився у вищі кола влади. Уже за царювання Ехнатона Ейе носив високі титули «носія опахала по праву руку царя, головного з друзів царя», «начальника всіх коней владики обох земель», «особистого писаря царя». Ейе був ревним прихильником Ехнатона і пропагованим останнім культу Атона, про що свідчить «Гімн Атону», написаний на стіні його гробниці в Амарні. Десь наприкінці панування Ехнатона становиться верховним жрецем Атона.

В останні роки царювання Ехнатона, ім'я Ейе не згадується, рівним чином, як і в правління Сменхкара. Але при Тутанхамоні він знову зустрічається на посаді верховного сановника — чаті (візира), який при малолітньому фараоні зосередив у своїх руках всю реальну владу.

Ай

Після смерті Тутанхамона, його вдова Анхесенамон, намагаючись зберегти свої права на престол, просила хетського царя, Суппілуліума I, прислати їй в чоловіки одного зі своїх синів. Хетський цар поступився проханням Анхесенамон і послав їй в чоловіки свого сина Цаннанцу. Але царевича в дорозі вбили, можливо, за наказом полководця Хоремхеба, який плекав далекосяжні надії, які здійснити відразу він був не в змозі. Можна припустити, що Ейе, який тоді був візиром Південного Єгипту, знав про листування Анхесенамон з Суппілуліумою. Більше того, можливо, вона велася за його ініціативою, оскільки, видавши заміж молоденьку вдову за чужинця, який не знає ні місцевих звичаїв, ні порядків, він міг би ще надовго зберегти фактичну владу. Спроба зближення з хетами, очевидно розпочата з ініціативи Ейе, провалилася. Суппілуліума I, розгніваний загибеллю сина, увігнався в межі єгипетських володінь. У Сирії, в районі Амка (південніше Кадеша) зустрілися єгипетські та хетські війська, але вирішальний бій не відбувся, оскільки в хеттському війську від єгипетських полонених спалахнула чума. Хетти змушені були відступити.

Не виключена можливість, що саме Хоремхебу довелося керувати відбиттям хеттів. Це, природно, якоюсь мірою, відвернуло його увагу від безпосередньої участі в боротьбі за спадщину Тутанхамона. В результаті до влади прийшов старий Ейе, який закріпив свої права на престол, цілком ймовірно, одруженням на Анхесенамон, яка йому могла зійти, принаймні, в онуки. Правда, деякі історики заперечують цей шлюб, попри те, що збереглося кільце, де їх картуші стоять поруч. Всі ці події відбулися, очевидно, дуже швидко, тому що на фресках в похоронному спокої Тутанхамона, Ейе вже зображений з усіма регаліями фараона, а між кончиною Тутанхамона і часом їх написання пройшло всього кілька місяців.

Місцем перебування царя, за наявними мізерним даними, залишався Мемфіс. Ейе вдавав, що відновлює бойові традиції царів-воїнів. При ньому постійна фараоньська титулатура знову зазвучала войовничо, чого не спостерігалося в попередні царювання. Однак, крім найменування «могутній силою, що пригнічує північний схід» і зображення у вигляді грізного стрільця з лука на колісниці, звісток про військові подвиги пристарілого фараона нібито немає. Ейе довершив розпочату при Тутанхамоні прикрасу храму в Сульбе в Нубії, де були встановлені дві чудові статуї лева з рожевого граніту. Водночас Ейе вчинив дуже недостойний вчинок, присвоївши собі дві незакінчені статуї покійного царя.

Збереглося безліч записів, датованих третім роком правління Ейе (зокрема, на плиті фіванського номарха Ра-мосе). Пізніший відомий нам рік правління Ейе — 4-й.

Крім того, що була зруйнована нова гробниця Ейе (WV23), споруджена за традицією Нового царства на заході Долини царів, саркофаг Ейе був розбитий на безліч осколків.Однак, кришка саркофага залишилася недоторканою і була відкрита в 1972 році.