Академія мистецтв Болоньї

Франческо Альбані. «Каяття апостола Петра», фреска в Ораторіумі ді Сан Коломбано, Болонья

Художня академія в місті Болонья народжувалась двічі. Первісно її заснували в Болоньї брати Караччі (вірогідно) 1582 року. В Італії 16 ст. мали поширення академії як гуртки заможних людей для зустрічей з музикою і цікавим дозвіллям.

Мета новоствореного закладу братів Караччі була абсолютно іншою. Заклад мав надати художньо обдаровній молоді комплекс теоретичних знань та навчати малюнку з оголеної натури[2]. Її первісна назва Accademia degli Incamminati. Задум був досить сміливим, оскільки впливова католицька церква жорстко цензурувала художню практику в Італії і забороняла оголеність в світі настанов Контрреформації. Художня академія братів Каррачі існувала як приватний, а не державний навчальний заклад. Завдяки наполегливості і сильному характеру академію очолив Аннібалє Каррачі (1560–1609).

Академія скоро виборола авторитет і стала місцем зборів освічених сучасників, серед котрих були не тільки художники — її відвідували доктор, схоласт Мельхіоре Дзоппіо (бл. 1544–1634) та астролог, математик, астроном і картограф Джованні Антоніо Маджині (1555–1617). Академія виборола і право ставити оголену натуру для фахового навчання студентів-чоловіків[2]. Керівництво новоствореного закладу попіклувалось навіть про статут, девіз і герб. Ним стало зображення небесної сфери із сузір'ям Малої Ведмедиці і девізом (латиною) під нею Contentione Perfectus[2].

Метою братів було також підвищення авторитету художників до престижного рівня, котрий вже мали італійські поети, музики і літератори. Метою був також вихід зі стану ремісників, до якого традиційно зараховували і художників.

По смерті братів приватна академія в Болоньї занепала. Занепала навіть гільдія художників Св. Луки в Римі, діяльність котрої були вимушені відновити. Але був створений прецедент і згодом академії мистецтв для навчання художньої молоді заснували в декількох європейських країнах.

Гравер Джамп'єтро Ріва. «Джамп'єтро Дзанотті»

Джамп'єтро Дзанотті (1674–1765) народився в Парижі. Але художню освіту опановував в Болоньї. Був серед прихильників стилістики рококо. Художній спадок митця нині відомий мало. В історію художник Джамп'єтро Дзанотті увійшов як автор декількох друковних видань. Він був серед активних засновників художньої академії в місті Болонья 1710 року. Дзанотті згодом відтворив історію перших десятиліть академії, котра була оприлюднена 1739 року у двох книгах[3]. Більшість друкованих творів Дзанотті була і надалі так чи інакше пов'язана з діяльністю художньої академії в Болоньї.

Джамп'єтро Дзанотті, малюнок " Натурний клас, художня Академія Клементіна ", 1739 р. Музей Гетті, США.

Ще 1706 року багатій і художник Ерколе Фава (1669–1744) посприяв болонським художникам під керіництвом Джамп'єтро Дзанотті заснувати академію. Процес розтягся на декілька років. Для праці художників багатій і художник Ерколе Фава віддав декілька залів в палаццо Фава з 1710 року. Звернулись до папи римського, котрий дозволив заснування академії і приєднав її до Болонського університету. 1711 року статут навчального закладу для художників затвердив новий папа римський Климентом XI, на честь якого вона отримала назву Академія Клементина.

Художня академія готувала художників, скульпторів і архітекторів.

Медаль на честь Джамп'єтро Дзанотті та заснування Академії Клементіна в Болоньї. Кінець 18 ст.

• Донато Креті (1671–1743)
• Фердинандо Бібієна (тобто Фердинандо Галлі Бібієна 1656–1743)
• Джузеппе Галлі Бібієна (1996–1757)
• Франческо Галлі Бібієна (1659–1739)
• Ерколе Леллі (1702–1766)
• Гаетано Гандольфі (1734–1802)
• Карло Чіньяні (1628–1719) та ін.

Маркантоніо Франческіні. «Аполлон і Діана вбивають Піфона», 1709 р.

• 
  Карло Чіньяні. «Викрадення Європи биком-Зевсом», фреска в палаццо Дукале в саду, Парма.
• 
  Гаетано Гандольфі. Діана і вагітна німфа Каллісто
• 
  Гаетано Гандольфі. «Філософ Діоген і Александр Македонський», 1792, приватн. збірка
• 
  Донато Креті. «Сивілла Кумська», 1730, Бостонський музей образотворчих мистецтв, США

Карло Чіньяні. «Сатир і німфа», Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, США.

• 
  Гаетано Гандольфі, «Міфологічна сцена з Мінервою», Національна бібліотека Бразилії.
• 
  Донато Креті. «Св. Йосип з Христом немовлям», Національна бібліотека Бразилії.
• 
  Карло Чіньяні. «Автопортрет», початок 1770-х рр.
• 
  Донато Креті. «Автопортрет», 1735, Музей Ашмола, Оксфорд.
• 
  Карло Чіньяні. Штудія оголеної натури, Національна бібліотека Бразилії.

Антоніо Базолі. «Тераса Папської академії ввечері з побутовою сценою», 1826 рік.

Bachelor's degree at the Academy of Fine Arts in Bologna, the end of the twentieth century

В період наполеонівської окупації Болоньї Академії Клементина була реорганізована і отримала нову назву — Національна академія образотворчих мистецтв. Художній заклад перевели в Колегію єзуїтів міста Болонья на вул. Красних мистецтв. Академія зберегла частку первісних нагород для здібних учнів. Існувала практика конкурсів серед студентства і отримання переможцями пенсіонерського забезпечення і перебування в Римі для удосконалення майстерності.

Кожен рік під час вітання переможців конкурсу влаштовували художні виставки як судентів, так і художників та аматорів Болоньї, що було важливою подією в художньому житті провінційного міста.

1815 року після розвалу імперії Наполеона Бонапарта і усунення його із європейської політики, владу в місті відновив папа римський. Назва «Національна академія образотворчих мистецтв» новою владою знову змінена на «Папську академію образотворчих мистецтв», тоді як навчальні програми залишили незмінними.

Деякі зрушення в роботі академії відбулися 1860 року після скасування влади римських пап у Болоньї і приєднання її до Королівства Італії.

1923 року художня академія Болоньї була реорганізована. З її складу виключили відділ архітектури і передали його до складу Болонського університету. Це обумовило зміни в терміні навчання.

Були запроваджені нові нагороди :

• премія Цукеллі
• премія Самп
• премія Джорджо Моранді для граверів.

• L'arte del Settecento emiliano. La Pittura. L'Accademia Clementina, catalogo della X Biennale d'Arte Antica, a cura di Andrea Emiliani et al., Bologna, 8 settembre — 25 novembre 1979, Bologna, Edizioni Alfa, 1979.
• Fabia Farneti, Vincenza Riccardi Scassellati, L'Accademia di Belle Arti di Bologna, Fiesole, Nardini, 1997.
• Andrea Emiliani, Il politecnico delle arti. Un libro bianco per la Pinacoteca nazionale e l'Accademia di belle arti di Bologna, Nuova alfa, Bologna.
• Maria Luigia Pagliani, L'orma del bello. I calchi di statue antiche nell'Accademia di belle arti di Bologna, Bologna, Ed. Minerva, 2003.
• Michelangelo L. Giumanini, Tra disegno e scienza. Gli studenti dell'Accademia di belle arti di Bologna (1803–1876), Ed. Minerva, Bologna, 2002.
• Giuseppe Lipparini, L'Accademia di belle arti e l'Accademia Clementina di Bologna, Bologna, Ed. Minerva, 2003; ed. orig.: Firenze 1941.
• Stefano Benassi, L'Accademia Clementina. La funzione pubblica. L'ideologia estetica, Bologna, Minerva Edizioni, 2004 (I ed.: Bologna 1988).
• Cristiano Marchegiani, Meteore nei cieli d'Arcadia. Marchigiani e accademie d'arte nel Settecento: studi e concorsi emiliani, in «Studia Picena. Rivista marchigiana di storia e cultura», LXXV (2010), pp. 143–211.
• історія академії мистецтв у М. Болонья
• довідкова біографія Джамп'єтро Дзанотті

• Мистецтво Італії
• Живопис бароко
• Цензура
• Контрреформація
• Джамп'єтро Дзанотті
• Болонська школа
• Болонський університет
• Національна пінакотека Болоньї
• Дзанотті (значення)