Аквітанія (римська провінція)
Аквіта́нія (лат. Aquitania) — провінція Римської імперії з центром у Тулузі. Назва походить від племені аквітанів[1] — предків сучасних басків.
| Аквітанія | |
 | |
| Континент | Європа |
|---|---|
| Держава | Стародавній Рим |
| Столиця | Бордо |
Римська провінція Аквітанія близько 120 року.
Вперше згадується Цезарем (I століття до н. е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та річкою Гаронною, населена іберійськими племенами. Цезар завоював Аквітанію в 56 році до нашої ери.
У Римській імперії в період правління Авґуста (27 до н. е. — 14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284–305) була розділена на 3 провінції:
- Aquitania prima (північний схід)
- Aquitania secunda (північний захід)
- Aquitania Novempopulana («дев'яти народів») або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.
Примітки
- Bunson, Matthew (1995). A Dictionary of the Roman Empire (англійською). Oxford: Oxford University Press. с. 24, 169-170. ISBN 978-0195102338.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.