Акросома

Акросома — списоподібний або чашевидний органоїд сперматозоїда, розташований на вершині його голівки. Представляє собою мембранний пухирець. В момент дотику з яйцем ферменти (такі як гіалуронідаза) що знаходяться в акросомі розчиняють оболонки яйцеклітини, і сперматозоїд проникає в яйце.

Формування

Утворення акросми відбувається на початку останнього етапу сперматогенезу — сперміогенезу. Акросома має походження з комплексу Гольджі. Цей процес відбувається в 4 фази, які тривають 2 тижні у мишей та близько місяця в людини. Це фаза Гольджі, фаза кепу, акросомна фаза та фаз дозрівання.[1]

Під час фази Гольджі цистерни комплексу Гольджі перетворюються у спеціальні везикули, проакросомні гранули, наповнені білками, зливаються між собою та утворюють акросомну гранулу в центрі кулястої акросомної везикули.

У фазу кепу акросомна гранула розширюється та огортає ядро сперматиди, утворюючи схожу на шапочку структуру (кеп).

Під час акросомної фази гранула продовжує огортати ядро та утворює випинання, яке тягнеться до верхівки клітини.

У кінці фази дозрівання акросому остаточно сформовано.

Вміст акросоми

Подібно до лізосом акросоми мають кислий pH всередині везикули, низку ферментів, зокрема арилсульфатази, кислі глікогідролази, протеази, естреази, кислі фосфатази. Вона також містить унікальні білки акрогранін, акрозін, AM67.[2]

Акросомна реакція

Акросомна реакція є вивільненням вмісту акросоми при контакті голівки сперматозоїда з оболонкою яйцеклітини. Вона є необхідною для злиття двох клітин у процесі запліднення.

Примітки

  1. Taloni, Alessandro; Font-Clos, Francesc; Guidetti, Luca; Milan, Simone; Ascagni, Miriam; Vasco, Chiara; Pasini, Maria Enrica; Gioria, Maria Rosa; Ciusani, Emilio; Zapperi, Stefano; La Porta, Caterina A. M. (2017). Probing spermiogenesis: a digital strategy for mouse acrosome classification. Scientific Reports 7 (1). ISSN 2045-2322. doi:10.1038/s41598-017-03867-7.
  2. Abou-Haila, Aida; Tulsiani, Daulat R.P. (2000). Mammalian Sperm Acrosome: Formation, Contents, and Function. Archives of Biochemistry and Biophysics 379 (2): 173–182. ISSN 00039861. doi:10.1006/abbi.2000.1880.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.