Аксакал
Аксакáл (від тюрк. ак — білий та сакал — борода, тобто білобородий) — в тюркських народів первісно голова роду, старійшина, в феодальні часи — представник старої патріархальної знаті. Пізніше — виборний староста, а також шанована людина. Термін використовується в Середній Азії та на Кавказi.
Етимологія
Походить від ак — білий + сакал — борода. Слово запозичено українською мовою з тюркських у XIX ст.[1]
Назви людини певного віку
У казахському суспільстві для кожного віку людини є своя назва. Новонародженого називали шакалак (кизил шака – червоношкірий малюк), дитину до року – сабі, бопє, від 2 до 3 років – булдіршин, підлітка 13-15 років - єрєсєк бала, 16-19 років – бозбала (юнак), бойжеткєн (дівчина). Чоловіка 30-40 років називають єркєк, орда бузар (чоловік у розквіті сил), заміжню жінку - кєліншек, а незаміжню - карі киз (стара діва). До 45 років чоловік досягає віку, коли до нього вже прислуховуються - наступає вік карасакал. Карасакал (чорнобородий) – чоловік зрілого віку. У цьому віці з досвідом приходить і мудрість. До 70 років карасакал досягає статуса аксакала[1].