Акулов Іван Олексійович

Іва́н Олексі́йович Аку́лов (рос. Иван Алексеевич Акулов, 12 [24] квітня 1888(18880424), Петербург, Російська імперія 30 жовтня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський партійний і державний діяч, секретар ЦК КП(б)У. Один з організаторів масових репресій в СРСР. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у квітні 1923 — грудні 1925 р. і липні 1930 — січні 1934 р. Член ЦК ВКП(б) у грудні 1927 — червні 1930 р. Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) та член Бюро КПК при ЦК ВКП(б) у лютому 1934 — липні 1937 р. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) у липні 1930 — жовтні 1932 р. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в травні 1924 — грудні 1925 року. Член ЦК КП(б)У в грудні 1925 — червні 1930 р. і жовтні 1932 — січні 1934 року. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — березні 1928 р. і жовтні 1932 — листопаді 1933 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в березні 1928 — листопаді 1929 р. і жовтні 1932 — листопаді 1933 року.

Іван Акулов
рос. Акулов Иван Алексеевич
Іван Акулов
Народився 12 (24) квітня 1888
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 30 жовтня 1937(1937-10-30) (49 років)
Москва, СРСР
·вогнепальне поранення
Поховання Новий донський цвинтар
Країна  СРСР Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність юриспруденція
Alma mater Петербурзька торгово-промислова школа
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада генеральний прокурор СРСР
Термін 1933—1935
Попередник Курський Дмитро Іванович
Наступник Вишинський Андрій
Партія ВКП(б)
Батько Іван Акулов

Жертва Сталінського терору.

Життєпис

Марка СРСР на честь Акулова

Народився у Санкт-Петербурзі в родині дрібного торговця. Навчався в міському початковому училищі. У ранньому віці втратив батька, виховувався три роки в сирітському притулку принца Ольденбурзького в Санкт-Петербурзі. У 1905 з відзнакою закінчив Санкт-Петербурзьку торгово-промислову школу.

З травня 1906 по лютий 1908 року працював канцеляристом у редакції петербурзької «Торгово-промышленной газеты».

Член РСДРП(б) із червня 1907 року.

У лютому 1908 року заарештований та після шестимісячного слідства засуджений на рік ув'язнення в фортеці «Хрести» в Санкт-Петербурзі. Звільнений із ув'язнення в січні 1909 року.

З січня по червень 1909 року був безробітним, проводив революційну роботу в Санкт-Петербурзі. У червні 1909 — серпні 1911 року — помічник бухгалтера, кореспондент Російсько-англійської торгової палати. З серпня 1911 по січень 1912 року — безробітний у Санкт-Петербурзі. У січні 1912 — травні 1913 року — кореспондент синдикату «Продамет», технічної контори Писарєва і Тверського в Санкт-Петербурзі. З 1912 року — член Петербурзького комітету РСДРП(б). У травні — червні 1913 року — секретар правління спілки робітників-металістів Санкт-Петербурга.

У червні 1913 року заарештований та висланий у Самарську губернію під нагляд поліції. У січні — травні 1914 року — помічник секретаря комітету Самарської біржі в місті Самарі.

З травня 1914 по лютий 1917 року хворів та лікувався в місті Самарі, а з 1915 року — в місті Виборгу (Фінляндія), де продовжив революційну діяльність.

Після Лютневої революції 1917 року з лютого по листопад 1917 року був членом та керівником Виборзької військової організації РСДРП(б).

У грудні 1917 — січні 1918 року — секретар Єкатеринбурзького комітету РСДРП(б). У січні — травні 1918 року — секретар Уральського обласного комітету РКП(б) у місті Єкатеринбурзі.

У травні — серпні 1918 року — начальник (комісар) постачання Челябінсько-Златоустівського фронту РСЧА.

У жовтні — грудні 1918 року — голова В'ятського губернського комітету РКП(б), у листопаді 1918 — січні 1919 року — голова виконавчого комітету В'ятської губернської ради.

У лютому 1919 — серпні 1920 року — голова Оренбурзького губернського комітету РКП(б). У серпні 1920 — січні 1921 року — відповідальний секретар Киргизького обласного бюро РКП(б) у місті Оренбурзі.

З січня 1921 року працював секретарем Революційного комітету Криму. У березні — листопаді 1921 року — відповідальний секретар Кримського обласного комітету РКП(б).

У грудні 1921 — 1927 року — член Президії ЦК Спілки гірників у Москві.

У 1922—1925 роках — голова Донецької губернської Спілки гірників. У 1925 — травні 1927 року — голова Всеукраїнської Спілки гірників.

У травні 1927 — травні 1929 року — голова Всеукраїнської ради професійних спілок у Харкові.

1 червня 1929 — 19 травня 1930 року — 2-й секретар ВЦРПС, член президії ВЦРПС.

У грудні 1929 — липні 1931 року — заступник народного комісара робітничо-селянської інспекції (РСІ) СРСР та член президії Центральної контрольної комісії ВКП(б).

31 липня 1931 — жовтень 1932 року — 1-й заступник голови Об'єднаного державного політичного управління (ОДПУ) при РНК СРСР.

19 вересня 1932 — 18 вересня 1933 року — 1-й секретар Донецького обласного комітету КП(б)У. Одночасно, з 12 жовтня 1932 по 22 листопада 1933 року — секретар ЦК КП(б)У по Донбасу.

20 червня 1933 — 3 березня 1935 року — прокурор СРСР.

3 березня 1935 — 9 липня 1937 року — секретар Президії ЦВК СРСР.

23 липня 1937 заарештований, 29 жовтня 1937 військовою колегією Верховного суду СРСР під головуванням Василя Ульріха засуджений до розстрілу за звинуваченням в участі в контрреволюційній військовій змові. Вирок було виконано наступного дня, 30 жовтня 1937 р. Похований на Донському цвинтарі Москви.

Реабілітований військовою колегією Верховного суду СРСР 18 грудня 1954 року, відновлений у партії КПК при ЦК КПРС 27 травня 1955 року.

Джерела

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Акулов Иван Алексеевич // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1970. — Т. 1. — С. 364—365.
  • Акулов Иван Алексеевич // Известия ЦК КПСС. — 1990. — № 7. — С. 82.
  • Акулов Іван Олексійович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1969. — Т. 1. — С. 43.
  • Акулов Іван Олексійович // УРЕ. — К., 1959. — Т. 1. — С. 147.
  • Акулов Иван Алексеевич // УСЭ. — К., 1978. — Т. 1. — С. 116.
  • Блинов А. С. Иван Акулов / А. С. Блинов. — М.: Политиздат, 1967. — 79 с.: ил.
  • Голубова А. Был настоящим большевиком: К 100-летию со дня рождения И. А. Акулова / А. Голубова // Рабочая газ. — 1988. — 12 апр.
  • Заставская Н. С большевистской закалкой: 100 лет со дня рождения И. А. Акулова / Н. Заставская // Веч. Донецк. — 1988. — 18 апр.
  • Левін В. С. Боєць ленінського гарту / В. С. Левін // Укр. іст. журн. — 1978. — № 3. — С. 119—124.
  • Михайлов В. Человек долга и чести / В. Михайлов // Правда Украины. — 1988. — 12 апр.
  • Парсенюк Б. Сталінські губернатори: І. О. Акулов / Б. Парсенюк // Донеччина. — 2002. — 10 жовт.
  • Парсенюк Б. Червоні губернатори / Б. Парсенюк // Схід. часопис. — 1995. — 12-18 серп.; 22 серп. — 1 верес.
  • Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге / Е. Ясенов // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.