Аладжалов Семен Іванович

Семен Іванович Аладжалов (6 серпня 1902, Баку — 1987, Москва) — вірменський художник театру, графік і живописець. Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1962).

Семен Іванович Аладжалов
При народженні Семен Іванович Аладжалян
Народження 6 серпня 1902(1902-08-06)[1]
Баку, Російська імперія[1]
Смерть 1987
  Москва, СРСР
Поховання Вірменське кладовище (Москва)
Національність вірмени[1]
Країна  СРСР
Навчання Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова (1931)[1]
Діяльність художник, сценограф
Напрямок соцреалізм (живопис)
Працівник Театр імені Сундукяна[1]
Брати, сестри  • Костянтин Аладжаловd
Нагороди

Біографія

Народився в Баку. З семи років жив у Ростові-на-Дону, навчався у Ростовській художній школі. Перші уроки живопису брав у Мартироса Сар'яна. У 1924 році розпочав роботу як декоратор у Першому державному театрі Вірменії (тепер Театр імені Сундукяна) в Єревані. Оформив 23 вистави за постановками А. Бурджаляна і Л. Калантара[2].

У 1927–1931 роках навчався у Вищому художньо-технічному інституті (ВХУТЕІН) в Москві, викладачі — Г. Федоров і Н. Шифрін. Тривалий час працював і жив у московській майстерні художника Георгія Якулова, про життя і творчість якого пізніше написав унікальну монографію[2][3].

З 1927 року оформлював вистави в театрах різних міст — Москви, Володимира, Гюмрі, Душанбе, Бреста, Софії (Болгарія). У 1939 році в Театрі опери і балету в Єревані оформив балет «Щастя» Хачатуряна[2]. У 1940-1960-х роках працював над проектами оформлення інтер'єрів громадських будівель.

Іншими напрямками творчості художника були живопис і графіка. Він створив галерею з понад сімдесяти портретів (виконаних олією, аквареллю, сангіною, вугіллям), серед них, зокрема, портрети Рубена Симонова, Георгія Якулова, Вартана Аджемяна, Сурена Кочаряна. У 1941–1945 роках виконав серію плакатів-лубків на військову тему (деякі спільно з братом Степаном Аладжаловим)[2].

У художніх виставках брав участь з 1926 року. Роботи експонувались на Всесвітній паризькій виставці 1937 року, в Єревані у 1962 році відбулась персональна виставка. Твори художника зберігаються в Картинній галереї Вірменії, у зібраннях Театрального музею (Єреван) і Театрального музею імені Бахрушина (Москва), а також у приватних колекціях.

Вистави

Серед оформлених вистав[4]:

  • «Тартюф» (1924, Театр імені Сундукяна)
  • «Отелло» (1926, Театр імені Сундукяна)
  • «Доходне місце» Островського (1929, Театр імені Сундукяна)
  • «Гвинтівка 492 11 б» Крона (1928, Держ. центр. театр юного глядача, Москва)
  • «Єгор Буличьов та інші» (1933 і 1952, Театр імені Сундукяна)
  • «Постання Восе» Баласяна (1934, Театр імені Лахуті, Гюмрі)
  • «Щастя» Хачатуряна (1939, Театр опери і балету)

Родина

Два брати Семена Аладжалова, — Костянтин і Степан, — також художники.

Примітки
  1. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — 1974. — Т. 1. — С. 138.
  2. Мариам Чайлахян. Семен Аладжалов на Садовой[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
  3. Аладжалов С. Георгий Якулов. — Ереван, 1971. — 319 с. (рос.)
  4. Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. — М.: Советская энциклопедия (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.