Алгонкінські мови

Алгонкінські мови (англ. Algonquian, Algonkian) — підродина в складі алґських мов, одне з найбільших мовних об'єднань Північної Америки, що займає майже весь схід і центр Канади, а також район навколо Великих озер (крім ірокезького регіону) та північну частину атлантичного узбережжя США. Загальна кількість мовців алгонкінських мов — понад 190 тисяч осіб. У той час як в США ця кількість скорочується (18 079 осіб в 1970 р і приблизно 13 тисяч у віці 5 років та вище в 1990 р.), в Канаді вона неухильно зростає: 99 120 осіб в 1981 р, приблизно 150 тисяч у 1991 році, 171 600 осіб в 2001 році і 180 955 осіб в 2006 році.[1]

Територія історичного розповсюдження алгонкінських мов

Територія розселення мовців алгонкінських мов простягається від східного берега Північної Америки до Скелястих гір. Прото-алгонкінська мова, від якої походять усі алгонкінські, була у вжитку 2500-3000 років тому.[2] Достеменно невідомо, на якій саме території нею розмовляли.

Класифікація

У число алгонкінських входять 43 мови. У класифікації І. Годдарда 1995 року алгонкінські мови поділяються на 10 гілок:

  • 1. гілка крі-монтаньє:
    • група крі: рівнинна крі (з діалектом північна рівнинна крі), мічиф, лісова крі, західна болотяна крі, східна болотяна крі (з діалектом крі річки Мус), атікамек
    • група монтаньє-наскапі: східна крі (з північним та південним береговими діалектами та внутрішньоматериковим східним діалектом), монтаньє, наскапі
  • 2. оджибвейська гілка:
    • група північних оджибвейських мов: оджибве річки Северн (також відома як оджи-крі, зі східним та західним діалектами) та північна алгонкін
    • група південних оджибвейських мов: сото (з діалектом сото провінції Онтаріо), центрально-південна оджибве (з діалектами: північна оджибве, північна оджибве озера Верхнього, північно-західна оджибве, південно-західна оджибве та західна алгонкін), східна оджибве, алгонкінська мова (яка дала назву всій групі), оттава
    • група потаватомі: потаватомі
  • 3. східна гілка:
    • група мікмак: мікмак
    • абенакська група: східноабенакська мова, або абенакі-пенобскот, західноабенакська мова, малесит-пассамакводді
    • група етчемін: †етчемін
    • група півдня Нової Англії: †массачусет-наррагансет (вампаноаг), †лу, †мохеган-пекот (мхеган, пекот, найантік і †монток), †куїріпі-ункечог
    • делаварська група: †могіканська (махікан), делаварська мова (мунсі з діалектами мунсі та уоппінджер і †унамі (ленап) з діалектами північний унамі, південний унамі та уналачтіго)
    • група нантікок-коной: †піскатауей (нантікок-коной, нантікок-піскатауей)
    • група віргінських алгонкінських мов: †поухатан (поватан, віргінська алгонкінська)
    • група каролінських алгонкінських мов: †каролінська алгонкінська, або памліко, нині відома як †ламбі (або кроатан, нащадок памліко)
  • 4. меноміні
  • 5. †маямі-іллінойс
  • 6. гілка сок-фокс-кікапу:
    • група кікапу: кікапу
    • група сок-фокс: сок-фокс (сок і мескуакі)
  • 7. шоні (шауні)
  • 8. арапахська гілка:
    • група арапахо-гро-вантр: арапахо, гро-вантр (аціна), бесавунена пом.
    • група наватінехена: наватінехена пом.
  • 9. блекфут, або мова «чорноногих» (сіксіка)
  • 10. шеєнська (чейєнн)

Раніше використовувалася простіша класифікація, відповідно до якої алгонкінські мови ділилися на три групи — східні, центральні та рівнинні (західні).

Граматичні особливості

Алгонкінські мови відомі своєю полісинтетичною морфологією та розвиненою системою дієслів.[3] Іноді одне слово може означати ціле речення, наприклад (мова меноміні): paehtāwāēwesew «Його почули вищі сили», або (рівнинний крі) kāstāhikoyahk «Це нас лякає».

Алгонкінські іменники граматично поділяються та ті, що позначають істот і неістот.[3] Іншою особливістю іменників є поділ на проксимативні та обвіативні. Обвіативні використовуються для позначення об'єктів, які є головною темою обговорення, а обвіативні — для менш суттєвих речей чи істот.[4]

Займенники розрізняють три особи, однину і множину, включний і виключний варіанти слова «ми», та проксимативність/обвіативність у третій особі.[4]

Примітки

  1. 2006 Census of Population. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 13 березня 2013.
  2. Goddard, 1978, с. 587.
  3. Pentland, 2006, с. 163.
  4. Pentland, 2006, с. 164.

Джерела

  • Pentland, David H. Algonquian and Ritwan Languages // Encyclopedia of Languages and Linguistics. — 2nd ed. — Amsterdam : Elsevier, 2006. — P. 161–6.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.