Александр (князь Ліппе)
Карл Александр[1] цур Ліппе (нім. Karl Alexander zur Lippe; 16 січня 1831 — 13 січня 1905) — номінальний князь Ліппе в 1895—1905 роках. Через його душевну хворобу фактичними правителями були регенти: Адольф цу Шаумбург-Ліппе у 1895—1897 роках, Ернст Ліппе-Бістерфельдський у 1897—1904 роках і Леопольд Ліппе-Бістерфельдський у 1904—1905 роках.
| Александер | |
|---|---|
| нім. Alexander | |
 Александер Світлина Александра цур Ліппе | |
| 5-й князь Ліппе | |
| Початок правління: | 20 березня 1895 |
| Кінець правління: | 13 січня 1905 |
|
| |
| Попередник: | Вольдемар |
| Наступник: | Леопольд IV |
|
| |
| Дата народження: | 16 січня 1831 |
| Місце народження: | Детмольд |
| Країна: | Князівство Ліппе |
| Дата смерті: | 13 січня 1905 (73 роки) |
| Місце смерті: | Сейнт Ґільґенберг, Німецька імперія |
| Дружина: | не було |
| Діти: | не було |
| Династія: | Ліппе |
| Батько: | Леопольд II |
| Мати: | Емілія Шварцбург-Зондерсгаузенська |
Від 1871 року мешкав у санаторії в Сейнт Ґільґенберзі.
Біографія
Народився 16 січня 1831 року у Детмольді. Був сьомою дитиною та п'ятим сином у родині князя Ліппе Леопольда II та його дружини Емілії Шварцбург-Зондерсгаузенської. Мав старших братів Леопольда, Вольдемара, Фрідріха та Германа й сестру Луїзу. Згодом сімейство поповнилося сином Карлом, який помер у дитячому віці, та донькою Пауліною.
Певний час служив у ранзі капітана в гвардійському полку короля Ганноверу. Після невдалого падіння з коня в 1851 році й протягом наступних десяти років у нього почали проявлятися перші ознаки душевного захворювання. Наприкінці 1871 року його стан став нестерпним, принца позбавили дієздатності й відправили на лікування до санаторію в Сейнт Ґільґенберзі. Офіційними медичними висновками була встановлена невиліковність душевної спадкової хвороби, викликаної, в тому числі, інцухтом.
Часто відвідував концерти та театр. Також проводив час, граючи в шахи, копіюючи картинки з газет і слухаючи музику. У 1895 році, успадкувавши титул князя, знав про свій статус суверена й завжди наполягав на дотриманні етикету.[2]
Помер 13 січня 1905 у Сейнт Ґільґенберзі. Був похований у третій кімнаті мавзолею Детмольду.[3]
Генеалогія
Сімон Август | Марія Леопольдіна Ангальт-Дессауська | Фрідріх Альбрехт | Луїза Альбертіна Пльонська | Крістіан Ґюнтер III | Шарлотта Вільгельміна Ангальт-Бернбурзька | Фрідріх Карл Шварцбург-Рудольштадтський | Фредеріка Августа Шварцбург-Рудольштадтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Леопольд I | Пауліна Ангальт-Бернбурзька | Ґюнтер Фрідріх Карл I | Кароліна Шварцбург-Рудольштадтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Леопольд II.jpg.webp) | Емілія Шварцбург-Зондерсгаузенська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Александр | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- або Александер
- Lippe's Insane Monarch // «The New York Times» від 14 жовтня 1904 року.
- Детмольдський мавзолей (англ.)
Література
- Helga Neumann, Manfred Neumann: Maximilian Harden (1861–1927). Ein unerschrockener deutsch-jüdischer Kritiker und Publizist. Königshausen & Neumann, Würzburg 2002.