Алекс Гроза

Джон Александер «Алекс» Гроза (англ. Alexander John "Alex" Groza; 7 жовтня 1926, Мартінс Феррі, Огайо, США 21 січня 1995, Сан-Дієго, Каліфорнія, США) — американський професійний баскетболіст і тренер, який запам'ятався своїми виступами на студентському рівні у складі «Чудової п'ятірки» з «Кентуккі Вайлдкетс». Грав у Національній баскетбольній асоціації за клуб «Індіанаполіс Олімпіанс». Його старший брат Лу Гроза 4-разовий чемпіон НФЛ у складі «Клівленд Браунс». Чемпіон літніх Олімпійських ігор 1948 року в Лондоні. 1951 року його пожиттєво усунули від ігор в НБА за підтасовку результатів.

Алекс Гроза
Alex Groza
Завершив кар'єру
Центровий
Особисті дані
Прізвиська: Дзьоб (англ. The Beak)
Зріст: 201 см
Вага: 99 кг
Громадянство: США
Народився: 7 жовтня 1926(1926-10-07),
Мартінс-Феррі, Бельмонт, Огайо, США
Школа: Мартінс Феррі
Коледж: Кентуккі (1945—1945, 1946—1949)
Драфт: 2-й, 1949 рік, Індіанаполіс Олімпіанс
Статистика в НБА
Ігри: 130
Очки: 2925 (22.5 в середньому за гру)
Підбирання: 709 (5.5 в середньому за гру)
Передачі: 318 (2.4 в середньому за гру)
Виступав за команди

Індіанаполіс Олімпіанс (1949—1951)

Особисті нагороди та досягнення
Медалі
Спортивні медалі
Представник США
Баскетбол
Олімпійські ігри
Золото Лондон 1948 США

 Алекс Гроза у Вікісховищі

Ранні роки

Алекс Гроза народився 7 жовтня 1926 року в місті Мартінс Феррі (штат Огайо), навчався там само в однойменній школі, в якій грав за місцеву баскетбольну команду. У її складі він два роки поспіль вигравав першість штату Огайо серед шкільних команд (1943—1944).

Студентська кар'єра

1949 року закінчив Університет Кентуккі, де впродовж чотирьох з перервою років (у 1945—1946 роках йому довелося на один рік перервати навчання в університеті, оскільки тоді він служив в армії) грав за баскетбольну команду «Кентуккі Вайлдкетс», у якій провів успішну кар'єру під керівництвом тренера, члена баскетбольної Зали слави, Адольфа Раппа, набравши в 120 іграх 1744 очки (в середньому 14,5 за гру). За участю Грози «Дикі коти» чотири роки поспіль вигравали регулярний чемпіонат і турнір Південно-Східної конференції (1945, 1947—1949), а також два роки поспіль виходили в плей-оф студентського чемпіонату США (1948—1949).

Два роки поспіль «Кентуккі Вайлдкетс» ставали чемпіонами Національної асоціації студентського спорту (NCAA). 19 березня 1948 року вони вийшли у фінал чотирьох турніру NCAA (англ. Final Four), де спочатку у півфінальному матчі, 20 березня, обіграли команду Джорджа Кафтана і Боба Коузі «Холі-Кросс Крузейдерс» з рахунком 60-52, в якому Гроза став найкращим гравцем матчу, набравши 23 очки, а потім у фінальній грі, 23 березня, розгромили команду Джекі Робінсона і Реда Овенса «Бейлор Бірс» з рахунком 58-42, в якій Алекс також став найкращим гравцем матчу, набравши 14 очок. У наступному сезоні «Дикі коти» повторно вийшли у фінал чотирьох турніру NCAA, де спочатку у півфінальному матчі, 22 березня, за всіма статтями переграли команду Двайта Еддлемана й Білла Еріксона «Іллінойс Файтінг Ілліні» з рахунком 76-47, в якому Гроза став найкращим гравцем матчу, набравши 27 очок, а потім у фінальній грі, 26 березня, обіграли команду Джей Ел Паркса і Боба Харріса «Оклахома A&M Еггіс» з рахунком 46-36, в якій Алекс знову став найкращим гравцем матчу, набравши 25 очок.

Крім того 1946 року баскетболісти «Кентуккі Вайлдкетс» стали чемпіонами Національного турніру за запрошенням (NIT), обігравши у фінальному матчі у впертій боротьбі команду Род-Айлендського університету «Род-Айленд Ремс» з рахунком 46-45, а в 1947 році — віце-чемпіонами цього ж турніру, програвши у фінальному матчі у впертій боротьбі команді університету Юти «Юта Ютес» з рахунком 45-49[1]. Три роки поспіль у складі «Диких котів» Алекса включали в збірну всіх зірок Південно-Східної конференції (1948 і 1949 — 1-ша команда, 1947 — 2-га), а також три роки поспіль — у всеамериканську збірну NCAA (1947 і 1949 — 1-ша команда, 1948 — 2-га). Светр з номером 15, під яким Гроза виступав за «Кентуккі Вайлдкетс», був вилучений з обігу і вивішений під склепіннями «Рапп-арени», баскетбольного майданчику, на якому «Дикі коти» проводять свої домашні матчі.

Професійна кар'єра

Грав на позиції центрового. Команда «Індіанаполіс Олімпіанс» обрала Алекса Грозу під 2-м номером на драфті НБА 1949 року. Там він возз'єднався зі своїми партнерами по студентській команді Кліффом Баркером, Ральфом Бірдом і Воллесом Джонсом. У своєму дебютному сезоні він в середньому за гру набирав 23,4 очки і був названий новачком року НБА (НБА досі офіційно не визнає результати голосування до сезону 1952/53, оскільки у 1948—1952 роках новачка року вибирали автори газетних публікацій). Загалом у НБА провів 2 сезони. Брав участь у матчі всіх зірок НБА 1951 року. Два роки поспіль його включали в 1-шу збірну всіх зірок НБА (1950—1951). Загалом за кар'єру в НБА зіграв 130 ігор, в яких набрав 2925 очок (в середньому 22,5 за гру), зробив 709 підбирань і віддав 318 передач.

1951 року його разом з кількома іншими колишніми гравцями університету Кентуккі звинуватили в підтасовуванні результатів матчів у сезоні 1948/1949 років. Комісар НБА Моріс Подолоф наклав на нього довічну заборону на виступ у лізі.

Кар'єра в збірній

1948 року Алекс Гроза став у складі збірної США чемпіоном Літніх Олімпійських ігор у Лондоні. Кістяк команди складали баскетболісти так званої «Чудової п'ятірки» з «Кентуккі Вайлдкетс», а також гравці команди «Філліпс 66» з Любительського спортивного об'єднання (AAU).

Тренерська кар'єра

Після завершення професійної кар'єри гравця Алекс Гроза працював головним тренером студентської команди Беллармінського університету «Беллармін Найтс» (Луїсвілл, штат Кентуккі), вигравши з нею в 1963 році чемпіонський титул Міжуніверситетської спортивної конференції Кентуккі, в якій вона виступала, а Гроза в тому ж році став тренером року конференції. Враховуючи те, що Алекс отримав довічну заборону на будь-яку діяльність в НБА, він вирішив спробувати свої сили на адміністративній ниві в нещодавно утвореній Американській баскетбольній асоціації (АБА), яка не мала нічого спільного з НБА. 1966 року Гроза влаштувався на посаду генерального менеджера в команду «Кентуккі Колонелс», а в 1970 році став її тимчасовим головним тренером, в якій мав позитивну динаміку перемог і поразок (2-0). У 1972 році Алекс переїхав в Сан-Дієго, де продовжив свою адміністративну діяльність, ставши генеральним менеджером клубу «Сан-Дієго Конкістадорс», змінивши на цій посаді Вілта Чемберлена, а перед початком сезону 1974/1975 років став його головним тренером, маючи негативну динаміку перемог і поразок (15-23), в середині якого був звільнений зі своєї посади через незадовільні результати команди, а на його місце був призначений Беріл Шиплі, при якому «Конкистадорс» виступили не краще (16-30), посівши у підсумку останнє місце в Західному дивізіоні і не потрапивши до плей-оф. У наступному сезоні команда змінила свою назву на «Сан-Дієго Сейлс», а Гроза перейшов на посаду тренера клубу з розвитку гравців, однак 12 листопада 1975 року після одинадцяти проведених матчів (3-8) він був розформований через недостатню підтримку з боку вболівальників.

Останні роки і смерть

Після ліквідації команди Гроза залишився в Сан-Дієго, де аж до своєї смерті працював менеджером з продажу у фірмі «Reynolds International». Його дружину звали Джин Вотсон. Вона народила йому двох синів і двох доньок. Алекс Гроза помер у суботу, 21 січня 1995 року, від раку на 69-му році життя.

Примітки

  1. National Invitation Tournament Results (1940's). webcitation.org (англ.). CBS Interactive. Процитовано 11 серпня 2014.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.