Алея Снайперів

«Снайперська алея» (босн., хорв. та сербською: Snajperska aleja / Снајперска алеја, обидва варіанти написання прийнятні) − це неофіційна назва вулиці Дракона з Боснії або Ulica Zmaja od Bosne (в оригіналі улица Змаја од Босне, її було названо на честь Хусейна Градашчевича). Це головний проспект у боснійській столиці Сараєво, яка під час Боснійської війни перебувала під перехресним вогнем зі снайперських позицій, тому й здобула сумнівну славу вкрай небезпечного місця. Ця дорога поєднує промислові райони (а тепер і Сараєвський аеропорт) зі старим містом, де містяться історичні та культурні пам'ятки. Сама ж місцевість розташована посеред багатьох високих будівель і тому дає снайперам хорошу позицію для бою[1].

Алея Снайперів у 1996 р., фото з авто миротворців IFOR.
«Бережись снайпера», − напис від руки.

Гори, що оточують Сараєво, використовувались для розміщення снайперів. Достатня відстань до цілей забезпечувала безпечність таких позицій та хорошу видимість пересічних людей і транспорту. Окрім того, місто було в облозі югославськими (фактично сербськими) військами та російськими добровольцями[2], тому місцевим жителям, незважаючи на небезпеку, доводилось активно пересуватися Сараєвом у пошуках їжі та прихистку. 

Напис «Pazi – Snajper!» («Обережно – снайпер!») був поширений у цих місцях упродовж війни. Люди мали або бігцем перетинати вулицю, або чекати на війська SFOR NATO на бронетехніці і йти за ними, прикриваючись технікою як щитом. Згідно зі статистикою 1995 р., снайпери поранили 1.030 осіб і вбили 225, з яких 60 були дітьми[3].

Пам'ять
Хусейн Градашчевич, іменем якого названо вулицю
Вулиця Змія з Боснії у 2011 році

2011 року, у річницю початку війни, адміністрація Сараєва вшанувала пам'ять загиблих тут мешканців, виставивши на цій вулиці 11.541 стілець, за числом загиблих під час війни[4].

У ЗМІ
  • Алею снайперів було зображено у фільмі «Миротворець».
  • У фільмі 1997 року «Вітаємо у Сараєві» режисера Майкла Вінтерботтома можна побачити кілька сцен і справжні снайперські позиції, з яких розстрілювали мешканців міста.
  • Художник Енкі Білаль зображає цю частину Сараєва у графічній новелі «Le Sommeil du monstre» (укр. Сон монстра).
  • Документальне кіно 2008 року «Знімаючи Роберта Кінґа» містить сцену, де головний герой згадує, як він робив знімки посеред Алеї снайперів, незважаючи на небезпеку.
  • У фільмі «В краю крові і меду» (In the Land of Blood and Honey) є кадри, де люди переходять цю вулицю.
  • У 2014 році вийшла відеогра This War of Mine (укр. «Моя війна»), в якій локація Снайперський перехід (Sniper Junction) відображає Алею снайперів, де гравцеві доводиться бігти відкритою місцевістю і ховатися під усілякі об'єкти, аби вберегтися від снайперських пострілів із готелю.

Див. також

Примітки
  1. Ridding down Sniper's Alley, The Prague Post, November 10, 1999
  2. Dr N Thomas, K Mikulan (2006). The Yugoslav Wars (2). Bosnia, Kosovo and Macedonia 1992—2001 (англійська). Osprey Publishing. с. 48. ISBN 1841769649.
  3. Face of Mercy, Face of Hate - Sarajevo Survival Map. Minnesota Public Radio. 6 квітня 1992. Процитовано 5 квітня 2012.
  4. 'Sniper Alley' McDonald's shows change in Bosnia - CNN.com. CNN. Процитовано 16 січня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.