Сараєво

У місті розташовані численні заклади культури національного значення: Національний музей, Національна бібліотека Боснії і Герцеговини тощо.

У Сараєві розташований Центральний банк Боснії і Герцеговини і центральні офіси комерційних банків. У місті базуються найбільші компанії країни: BH Airlines, BH Telecom, Bosmal, Bosnalijek, CBS Bank, Dnevni avaz, Energopetrol, Oslobodenje, Fabrika Duhana Sarajevo, Sarajevska Pivara та Unioninvest. Також у Сараєві розташовані представництва іноземних компаній: Škoda Auto, Coca Cola та інших.

У місті розташований найвищий хмарочос на Балканах Аваз твіст тауер.

Сараєво отримало свою назву від палацу, побудованого в середині XV століття. Термін «Сарай-оваси» вперше згадується в документі 1455 року і може означати поле, розташоване на захід від палацу: від турецького saray — «палац» і ovası — «поле».[2] Для назви міста використовувалося назву Босна-Сарай (пор. Сарай — столиця Золотої Орди): від тюркського сарай — «палац, адміністративна будівля» (буквально «боснійський палац»), який був побудований пашею Газі Хусрев-Бегом в XVI столітті. Після приєднання Боснії до Австро-Угорщини 1878 року назву змінено на Сараєво — буквально «палацове».[3]

Згідно з однією з версій, Сараєво було засновано на місці середньовічного міста Врхбосна (термін вперше згадується в 1415 році) — «верхня течія річки» або «гора над Боснією»: від сербського врх — «вершина, гора» і Босна — річка, поблизу якої розкинулося місто.

Босняки називали місто «Шехер-Сараєво», а турки — «Новий Дамаск». Через колишнє етнорелігійне різноманіття місто називали також Європейським або Балканським Єрусалимом. Для відмінності власне Сараєва від Східного Сараєва місто іноді називають «федеральним Сараєвом».[4]

Сараєво розташоване в центральній частині Боснії і Герцеговини та в межах історичної області Боснія. Місто знаходиться в Сараєвській долині, посеред Динарських Альп. Колись лісиста долина внаслідок розширення території міста після Другої світової війни була урбанізована. Місто оточують пагорби, які густо заросли деревами, та 5 гір. Найвища з них — це Трескавиця (2088 м), за нею йдуть Бєлашніца (2067 м), Яхорина (1913 м), Требевич (1627 м) і найнижча — Ігман (1502 м). Останні чотири з них відомі також як Олімпійські гори. Сараєво розташоване в середньому на 500 м вище за рівень моря. Ландшафт міста теж має гористий характер, про який свідчать численні закручені вулиці та будинки, які розташовані на схилах пагорбів.

Річка Міляцка — це один з сараєвських символів. Вона протікає через місто зі сходу через центр до західної частини Сараєва, де впадає у більшу річку — Босну. Миляцька, яку також називають «Сараєвською річкою», починається у місті Пале, яке розташоване у декількох кілометрах від Сараєва. Через місто та його передмістя протікають декілька невеликих річок та струмків.

Клімат району Сараєва помірно-континентальний, який відчуває вплив середземноморського клімату з півдня. Літо тепле. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 19,1 °С. Абсолютний максимум температури відзначалося 19 серпня 1946 року: 40,0 °С. В середньому літо в Сараєві триває 68 днів. Зима прохолодна. Найхолодніший місяць — січень із середньою температурою -1,3 °С. Взимку характерні тривалі тумани. Абсолютний мінімум температури відзначався 24 січня 1942: -26,4 °С. Температура повітря нижче 0 °С утримується в середньому 28 днів, в проміжку між 23 жовтня і 29 квітня. Сніговий покрив утримується 139 днів, в проміжку з 18 листопада по 6 квітня. Через близькість Адріатичного моря осінь тепліше весни.

Річне коливання температур становить 20,4 °C. Опади розподілені в році відносно рівномірно: максимум припадає на червень і жовтень, мінімум — на лютий і січень. Сонячне сяйво становить 1830 годин на рік, в тому числі 260 годин в серпні і 46 в грудні. Місто розташоване в 7-й зоні морозостійкості. Місцевість затоплюється повенями при виході з берегів річки Босна і її приток, включаючи Миляцьку.[5]

Герб міста

Мечеть у центрі Сараєва

Герб Сараєва разом з прапором Сараєва були затверджені в 2000 році. В період панування Австро-Угорщини існував герб Сараєва з двома палицями і півмісяцем. 1965 року було затверджено новий герб, який був прообразом сучасного. Сучасний герб являє собою щит, що складається з трьох частин. У середній частині зображено фортечну стіну і ворота чорного кольору. У верхній частині зображені трикутники зеленого кольору, що символізують дах фортеці і гори одночасно. Нижня частина символізує річкову долину синього кольору з мостом білого кольору.

Прапор Сараєва являє собою прямокутне полотнище світло-блакитного кольору із співвідношенням сторін 1: 2, в центрі якого знаходиться герб Сараєва.

Сараєвський трамвай

Сараєво — великий вузол шосейних доріг. Автомагістраль A1, що проходить з півночі на південь країни, пов'язує Сараєво з містами Високо, Какань, Зениця, Добой на півночі і Мостар на півдні. Дорога є частиною європейських автомобільних маршрутів E73 і E761, з виходом до Хорватії, Угорщини та Сербії.

Автодорога національного значення М5 проходить через все місто в широтному напрямку, на заході з'єднується з автодорогою М18, яка, в свою чергу, з'єднує Сараєво з рештою країни в меридіанному напрямку. Автодорога М17 прямує на Мостар і Чапліну.

Громадський транспорт міста (трамваї, тролейбуси і автобуси) обслуговує комунальне підприємство «Gradski saobraćaj Sarajevo» («Міський транспорт Сараєва»). Сараєвський трамвай веде свою історію з 1885 року. Він курсує по головній магістралі міста вздовж річки Миляцкі, від Башчаршії до Іліджа. Сараєвський тролейбус, запущений в 1984 році, з'єднує історичний центр Сараєва зі Східним Сараєвом.

Требевицька канатна дорога була відкрита в 1959 році. Мала довжину 2064 метрів, висоту підйому 576,6 м. Складалася з двох станцій, що з'єднували гору Требевич з районом Бистрик в центрі міста. Час підйому і спуску становив 12 хвилин. Функціонувала до початку війни в 1992 році, після чого була зруйнована.[6].

Міжміський

Залізничний та автобусний вокзали

Залізничний вокзал є масивною залізобетонною будівлею, побудовано німецькими військовополоненими за проектом архітекторів з Чехословаччини і Східної Німеччини в 1953 році[7]. Вокзал розташовано в центрі міста, двома лініями з'єднує Сараєво з північними районами країни до Біхач і містами Ябланиця, Мостар і Чапліна на півдні. Міжнародні поїзди прямують в хорватські міста Загреб і Плоче[8]. Старий вокзал в Бистрик на лівому березі річки Миляцкі було побудовано в 1906 році. Із закриттям вузькоколійної залізниці в 1973 році і подальшого демонтажу колій будівля втратила своє призначення; наразі віднесено до культурно-історичних пам'яток національного значення[9].

Автовокзал, розташований поруч із залізничним вокзалом, обслуговує міжміські та міжнародні маршрути на Хорватію, Словенію і Західну Європу. Автобусне сполучення з Сербією, Чорногорією та Республікою Сербською здійснюється через автовокзал Східне Сараєво[10].

Міжнародний аеропорт «Сараєво» розташований в декількох кілометрах на північний захід від міста, на території Федерації Боснії і Герцеговини. З 1994 по 2015 роки — місце базування літаків національної авіакомпанії B&H Airlines зі штаб-квартирою в Сараєво[11][12]. Переривав роботу під час Боснійської війни. Здійснюються регулярні рейси (2015 рік) в країни Євросоюзу, Швейцарії, Стамбул, Белград, Осло[13]. На західній околиці в межах міста розташовується військова авіабаза Райловац.

Ректорат і юридичний факультет Сараєвського університету

Діє більше двадцяти дошкільних установ;[14] 23 початкових школи, початкова музична і балетна школа; 34 середніх шкіл, включаючи гімназії та установи професійної підготовки: медресе, медичні, електротехнічні, музична школи та інше[15].

У місті розташована Академія наук і мистецтв Боснії і Герцеговини. Національна бібліотека Боснії і Герцеговини заснована 1945 року. У 1992 році, під час Боснійської війни, 90 % зібрань бібліотеки було знищено пожежею[16]. Бібліотека Сараєва заснована 1947 року. Під час облоги Сараєва разом з архівом бібліотеки загинуло 150 тисяч книг. Має у своїй структурі 16 відділень в районах Сараєвського кантону.

Сараєвський університет у сучасному вигляді був заснований в 1940-і роки. До складу університету входить три академії — музична, витончених та сценічних мистецтв, два десятка факультетів, включаючи факультет ісламських наук і факультет католицького богослов'я[17].

Інші вищі школи:

• Сараєвське міжнародний університет, заснований 2004 року, веде навчання з технічних і гуманітарних наук.
• Сараєвська школа науки і технології, заснована 2004 року, веде навчання з технічних і гуманітарних наук. Кампус школи розташований в передмісті Іліджі.
• Американський університет в Боснії і Герцеговині, заснований 2005 року, навчає економіці та юриспруденції.
• Сараєвська вища школа бізнесу, заснована 2004 року за участю американського Texas A & M University-Commerce, веде навчання за програмами MBA.
• Міжнародний університет Берча, заснований 2008 року, навчає мовам, економіці, архітектурі та інженерній справі.
• Сараєвський інститут сходознавства

У Сараєві базуються футбольні клуби: «Желєзнічар» (домашня арена — стадіон «Грбавіца»), «Сараєво» (стадіон «Асім Ферхатович-Хасе»), «Олімпік» (стадіон «Отока») і «Славія» («Міський стадіон СРК Славія»).

• Матракчі Насух (1480—1564) — османський учений, історик, мініатюрист
• Роза Папо (1914—1984) — югославська лікарка-інфекціоніст, генерал-майор санітарної служби Югославської Народної Армії
• Осман Муфтич (1934—2010) — хорватський інженер, дипломат, поет і живописець.
• Емир Кустуриця (* 1954) — сербський кінорежисер боснійського походження
• Санела Дженкінс (* 1973) — боснійська підприємець і філантроп, що мешкає в Каліфорнії.
• Фердинанд Льонер — австрійський та український військовий діяч і дипломат, майор, начальник штабу I-го корпусу Української Галицької армії

• Сараєво // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.