Алтар-де-Сакріфісіос

За своєю архітектурою умовно відповідає стилю Усумасінти. Загальна територія міста становить до 150 га. Ранні будови зводилися з червоного пісковика, дерева і глини, з 630-х років застосовувався білий вапняк.

Місто складається з трьох близько розташованих, але цілком самостійних архітектурних груп, позначених буквами латинського алфавіту: «А», «В» і «С». На півночі ці групи обмежені річкою Пасьйон, на сході — низькою болотистою рівниною, а на півдні — невеликим, глибоким (до 4 м) яром струмка Сан-Фелікс. На заході місто не має чітко виражених меж, там знаходиться зручна для життя місцевість і декілька нечисленних груп житлових будівель, загальною чисельністю до 40 «пагорбів».

Будівлі ритуально-адміністративного центру займають горбисту ділянку землі до 10 м заввишки над рівнем річки і площею близько 14 га (400 × 350 м). Протягом усієї історії ритуально-адміністративний центр декілька разів змінював розташування. Це пов'язують з політичними подіями, зокрема зміною династій. Втім усі вони розташовані на східній, більш високій, частині. Житлові споруди зводилися на західному боці.

Спочатку (600—300 роки до н. е.) центр розташовувався в комплексі будівель відомих як група «В». Тут є головна піраміда майя в цьому місті (Будівля В1) заввишки 36 м. Трохи згодом зводяться Будівлі B2, B3 (храми), В4 (палац). Ядро групи утворює прямокутна площа, оточена монументальними кам'яними будівлями.

Чітко виражений ритуально-адміністративний центр наприкінці докласичного періоду знаходився в групах «В» і «С». Того часу зростали розміри храмових будівель, поліпшилася техніка їхнього оформлення. До кінця етапу «Салінас» з'явилися архітектурні споруди з червоного пісковика, настав «червонопісковицький» архітектурний період у 400—635 роках.

Архітектурна традиція цієї групи демонструє помітну схожість з сусідніми великими ритуально-адміністративними центрами майя, зокрема в Уашактуні та Тікалі.

З 550-560-х років центр перемістився до комплексу, відомому як група «А». Її основу становлять Північний та Південний майдани, загальною площею 1600 м², охоплює 25 будівель. Спочатку група являла собою велику прямокутну площу розмірами 280 × 80 м, яку оточували споруди з червоного пісковика — А-I, А-II і А-III. Палацова будівля А-I оточує площу з півночі. Разом з будівлями A-VII, А-VIII і А-IX, що примикають до палацу із заходу, А-I утворює величезний акропольний комплекс. Під центральними сходами А-I, що ведуть до площі, знаходилися схованки з ритуальними приношеннями, зокрема 9 фігурних кременів, шматочки необробленого нефриту, морські мушлі, голки морських їжаків (деякі зі слідами червоної фарби), обсидіанові ножеподібні пластинки і хребці риб.

А-III є ступінчастою пірамідою на низькій платформі. Єдині сходи вели від платформи до пласкої верхівки піраміди, де був поміщений різьблений вівтар (вівтар 5) з білого вапняку. Під цим монументом виявлено ритуальну схованку з 10 фігурними кременями і 8 фігурними шматочками обсидіану. Всередині платформи А-III перебували три найбільш багаті гробниці міста з пишним поховальним ритуалом.

Між Південною і Північною площею розташовувався майданчик для гри у м'яч (відомий під назвою «Будівля A-V»), його ігрова площа становила 249,12 м².

Група «С» є найменшою, тут розташовувалися переважно оселі знатних та заможних мешканців міста.

На захід від трьох груп («А», «В» і «С»), що становлять центральне ядро міста, виявлено декілька десятків платформ рядових жител. Вони тягнуться на 700—1000 м на захід від Групи «В». Загальна їх кількість (з тих, що виявлені і нанесені на карту) дорівнює близько 54. Прямо через річку від центру міста знаходяться дві групи невеликих пагорбів — залишки житлових будівель, названі «Мільпа Клементе» і «Ель Трапіче». Вони так близько відстоять від Алтар-де-Сакріфісіос, що, на думку дослідників, цілком могли входити безпосередньо до його складу.

Виявлено 136 поховань різних типів і різного часу. Вони зустрічалися в руїнах осель, палацах, храмах, під вимостками площ і т. д. і представляють всі соціальні групи майяського суспільства. Найбагатших і пишніших поховань відомо поки три: 88, 96 і 128 (усі група «А»).

Найвагомішим є те, що тут було знайдено рештки жінки віком 40-44 роки з 15 глиняними посудинами, глиняною маскою з реалістично зображеним людським обличчям (трохи менше натурального розміру), сланцеве дзеркало, перли, 476 намистин з жадеїту, 538 намистин з мушель, безліч інших прикрасі — трубочок, пронізок, дисків, намистин (з глини, каменю).

Загалом виявлено 19 стел (16 різьблених і 3 гладеньких) і 29 вівтарів (7 різьблених, 19 гладеньких, 3 чашоподібних), що належать до періоду з 455 до 849 року. З них 11 стел знаходяться біля Північної площі групи «А». Інтерес викликає вівтар 2 (Південна площа, біля стели 8), де знайдено «емблемний ієрогліф» (поки що єдиний серед усіх монументів). Тут вперше в скульптурі майя різьблені стели пов'язані не з храмом, а з палацової будівництвом.

Ще 7 стел і 9 вівтарів знайдено в районі групи «В». Це найстаріші стели (10, 11, 12, 13 з датами від 455 до 524 року н. е.). Вони не мають жодного зображення, лише написи. Біля групи «С» вівтарі та стели не знайдено.

З 16 різьблених стел зображення збереглися лише на 9 (на інших — лише написи), розібрати сюжет тільки на 4: стели 1 (662 рік), 7 (711 рік), 9 (633 рік) і 16 (751 рік). Усі вони належать до групи мотивів, умовно визначених як «династичні»: особа високого рангу зображено в пишному вбранні і химерному головному уборі, що тримає поперек грудей «ритуальну смугу» — символ царської влади.

При створенні скульптур застосовувався флінт та обсидіан. Останні переважно використовувався для створення дрібної пластики. З нього знайдено 270 речей, що зображують насамперед тварин, частково людей.

Кераміка представлена доволі витонченими та якісними поліхромними виробами. Тут виявлено поховання жінки зі знатного або царського роду («Поховання 96» групи «А»). Серед поховальних дарів, котрі супроводжували померлу, особливо виділяється витончена поліхромна ваза циліндричної форми, на якій зображена складна сцена ритуалу, пов'язаного з похоронами. Ретельне вивчення кераміки з цієї гробниці виявило наявність там крім місцевих типів трьох привезених посудин з різних областей майя: Яшчілана, Тікаля і Альта-Верапас (гірська Гватемала). Встановлено дату цієї події — 754 рік.

Дослідження довели, що внаслідок військових конфліктів частина майстрів перебралася до міста Чама, де сприяли формуванню тамтешньої школи кераміки, відомої тепер як «стиль Чама». У IX ст. в Алтар-де-Сакріфісіосі поширилася «тонка помаранчева кераміка».