Альбертозавр

Назву цьому виду динозаврів дав відомий амер. геолог, євгенік і палеонтолог Генрі Осборн в 1905 р. в односторінковому коментарі наприкінці свого опису Tyrannosaurus rex. Назва «альбертозавр» походить від назви канадської провінції Альберта, на території якої вперше було знайдено кістки. Родова назва також містить грецьке слово σαῦρος (saurus) — ящір. Назва типового виду «sarcophagus» означає «хижак», «м'ясоїдний» і має те ж походження, що і слово «саркофаг» (від давньогрецького σάρξ (sarx) — плоть і φαγεῖν (phagein) — їсти). Науці відомо понад 30 скелетів цього динозавра різного віку.

Albertosaurus sarcophagus у порівнянні з людиною

Череп типового екземпляра альбертозавра

За розміром А. був меншим від інших Тиранозавроїдів, наприклад, тарбозавра і тиранозавра. Типова доросла особина досягала 9 м в довжину, деякі старі особини могли перевищувати 10 м. Маса дорослих А., обчислена на основі викопних решток різними методами, дорівнювала від 1,2-1,7 тонни.

Масивний череп А., що сягав 1 м в довжину, підтримувала коротка S-подібна шия. Широкі отвори в черепі (вікна) знижували вагу голови, а також надавали місце для щелепних м'язів та сенсорних органів. Довгі щелепи А. містили понад 60 довгих, схожих на банани зубів, більші Тиранозавроїди мали меншу кількість зубів. На відміну від більшості інших тероподів, А. та інші Тиранозавроїди були гетеродонтами, тобто мали різні види зубів, в залежності від їх розташування в роті. Зуби, які перебували на різцевої кістці, були менші за інші, стояли тісніше і мали D-подібну форму в перетині. Над очима були короткі кістяні гребені, які за життя могли бути яскравого кольору і використовуватися при приваблюванні партнера.

Всі Тиранозавроїди, в тому числі А., мають подібну будову тіла. Як більшість тероподів, А. був біпедальним і врівноважував важку голову і корпус дуже довгим хвостом. Передні кінцівки Тиранозавроїдів були надзвичайно маленьких розмірів і зберегли тільки дві кігтя. Задні кінцівки були довгими і закінчувалися чотирма пальцями з потужними кігтями. Короткий перший палець задньої кінцівки не брав участі у пересуванні, тільки три інших стикалися з землею, третій (середній) був більший, ніж інші. Вважається, що А. міг розвивати швидкість від 14 до 21 км/год.

Геологічна формація Хорсшу є частиною однойменного каньйону, розташованого в канадській провінції Альберта

Усі ідентифіковані скам'янілості Albertosaurus sarcophagus було виявлено в формації каньйону Хорсшу. Ця геол. формація відноситься до Маастрихтського ярусу крейдяного періоду, віком 70-73 млн років. Безпосередньо нижче цієї формації знаходяться сланці морської формації БІРПІ, яка є частиною більш великої морської формації Сіуей. Наприкінці крейдяного періоду море відступало, клімат ставав холоднішим, рівень моря знижувався, оголюючи землю, яка раніше перебувала під водою. Цей процес, проте, не був гладким: через сильні бурі на морі частина суші в районі каньйону Хорсшу частково затоплялося, але врешті-решт море все-таки відступило. Через те, що рівень моря постійно змінювався у формації Хорсшу було багато прибережних лагун, боліт і мулистих осушок. Численні вугільні пласти представляють стародавні торфові болота. Як і у випадку більшості інших хребетних у цій формації, Рештки А. було знайдено у відкладеннях доісторичних дельт і заплав великих річок [1].

Доісторична фауна формації Хорсшу добре відома, оскільки скам'янілості хребетних, включаючи динозаврів, присутні тут у масових кількостях. Фауну риб становили акули, скати, осетри, мулові риби, панцироподібні та аспідохіноморф. Фауна ссавців була представлена багатогорбкозубими і сумчастими, як-от дідельфодон. У морських відкладеннях було виявлено плезіозаврів, леуроспонділ, а у відкладеннях прісноводного середовища були знайдені черепахи, хампсозаври і крокодили, такі як лейдіозух і стангерохампс. Домінуючими представниками фауни були динозаври, особливо поширені були гадрозаври, які становлять половину всіх знайдених тут динозаврів, до них належали едмонтозавр, зауролоф і гіпакрозавр. Цератопси і орнітоміміди також були дуже поширені, складаючи третину знайдених тут динозаврів. Набагато рідше зустрічаються анкілозаври і пахіцефалозаври, ці травоїдні динозаври були здобиччю для безлічі м'ясоїдних тероподів, таких як троодонтиди, дромеозавриди і кенагнатиди. Дорослі А. були домінуючими хижаками в цьому середовищі і перебували на вершині харчової піраміди, а проміжні ніші між дрібними тероподами і дорослими А., можливо, займали юні А.

• Альбертозавр в архиві Американського музею природознавства онлайн (англ.)
  • Список екземплярів з бази даних по тероподах (англійською). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  • Екземпляр FR 5218 (англійською). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  • Екземпляр FR 5226 (англійською). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  • Екземпляр FR 5234 (англійською). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  • Екземпляр FR 5235 (англійською). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
• Реконструкції скелетів з Буффало-Джамп (англійською). Архів оригіналу за 8 січня 2007. Процитовано 14 лютого 2011.
• Розкопки решток динозаврів, в тому числі і альбертозаврів в Нью-Мексико (англійською). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
• Профіль альбертозавра на динопедії (російською). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.