Альберто Поцці

Народився 21 листопада 1902 року в місті Болонья. Вихованець футбольної школи клубу «Болонья». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1920 року в основній команді того ж клубу, кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала десять років. За цей час двічі виборював титул чемпіона Італії.

Перший чемпіонський титул у своїй історії клуб завоював 1925 року. У фіналі Північної ліги зустрічались «Болонья» і «Дженоа». Команди обмінялись виїзними перемогами з рахунком 1:2, в результаті чого було призначене перегравання. «Дженоа» вигравала з рахунком 2:0 після першого тайму, але після перерви «Болонья» зрівняла рахунок, а рятівний гол забив Поцці на 82-й хвилині.[1]. В другому переграванні клуби знову зіграли внічию — 1:1. Переможець був визначений у п'ятому матчі, що завершився перемогою «Болоньї» з рахунком 2:0, у якому Поцці забив перший гол на 28-й хвилині.[1] Чемпіонський титул клуб здобув, перемігши представника Південної Італії — клуб «Альба Рома» (4:0, 2:0).[1]

Другий титул чемпіона Італії здобув з командою у 1929 році в своєму останньому сезоні в клубі. Зіграв 16 матчів, у яких забив 6 голів.[2]

1922 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 3 матчі.

Помер 1 січня 1966 року на 64-му році життя у місті Болонья.