Альбрехт Людвіг Карлович

Людвіг Карлович Альбрехт (нар. 27 травня (8 червня) 1844(18440608), Петербург — пом. після 1899, Саратов) — російський і український віолончеліст, диригент і композитор, музичний педагог і громадський діяч.[1] Німець за походженням.[2]

Грі на віолончелі навчався під керівництвом батька, композитора і диригента Карла Францевича Альбрехта, потім — К. Б. Шуберта. Закінчив у 1865 році Петербурзьку консеваторію (клас К. Ю. Давидова). У 1866—1867 роках концертував в Німеччині, надалі до 1875 року— перший віолончеліст Італійської опери в Петербурзі.[2]

У 1875—1978 роках — директор і викладач Київського музичного училища (за його ініціативою в училище були запрошені І. Альтані, Г. Ходоровський, В. Пухальський та ін.)[3], директор музичної частини Київського відділення Російського музичного товариства, диригент його оркестру. Виступав як соліст-віолончеліст і у складі ансамблів, зокрема, з В. Пухальским, Г. Ходорковським, О. Шевчиком.[1]

У 1878 році музикант переїхав до Москви. До 1889 року викладав теоретчні дисципліни у Московській консерваторії. У 1881—1893 роках — соліст Большого театру. Пізніше викладав у Саратові.[2]

Є автором творів для віолончелі, а також методичного посібника «Школа гри на віолончелі» (1875, 1889).[1]