Альбічук Василь

Майже все своє життя провів самітно в рідному селі, де закінчив 4 класи початкової школи (1920—1924). Малювати вчився самотужки, працюючи на колгоспній пасіці в Україні, куди закинула його доля під час 2-ї світової війни. Майже рік навчався у Київському художньо-промисловому училищі, а повернувшись у рідне село, працював на відновленні костелів (1951—1959). Реставраційні роботи не вдовольняли його, тому зосередився на творчості «за своїм задумом». При своїй садибі створив «диво-город», де росли найрізноманітніші квіти, що служили йому «моделями» до малювання. Свої враження і переживання висловлював також у поетичній формі. Вірші, писані переважно українською мовою, залишилися в рукописах.

• різьба на дереві:
  • статуетки птахів і звірів (1921—1924);
  • шахи;
  • автопортрет (1949—1951);
• рисунки олівцем:
  • картини з життя села (1925);
  • людське обличчя (1927);
  • портрети (1936—1939);
• акварелі:
  • сільська природа (1940, 1948—1950).

Його картини експонувалися на виставках у Польщі і за кордоном. Нині зберігаються в багатьох музеях, найбільша колекція у Музеї Південного Підляшшя (Muzeum Południowego Podlasia) в Білій Підляській.

• Цикл «Сади» (1965—1968);
• «Стадо коней на пасовиську» (1975);
• «Серпень» (1976);
• «Над берегами лісового озерця в червні» (1982);
• «Осінь на селі» (1986);
• «Мій світ у червні» (1990).

• Olędzki J. Prawdziwym pięknem jest natura // Polska Sztuka Ludowa. 1977. № 1;
• Prokopek M. Malarstwo Bazylego Albiczuka // Biała Podlaska, 1979;
• Celestyn Wrębiak, Bazyli Albiczuk // Biała Podlaska, 1996.
• С. Заброварний Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — Київ, 2001., стор. 410