Люблінське воєводство

У 1815 році після рішення Віденського конгресу  Люблін відійшов до Російської імперії. У 1877 році була запущена залізниця сполученням Варшава — Ковель. Правління Російської імперії закінчилося в 1915 році, коли місто було окуповане німецькою та австро-угорською арміями. Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада при допомозі підрозділів польських легіоністів змогла захопити її. 14 серпня 1919 року було утворене Люблінське воєводство з адміністративним центром Люблін.

Під час німецької окупації в 1939 році було утворено Люблінський дистрикт. На початку листопада 1939 року гітлерівці почали підготовку до широкомасштабної репресійної акції, спрямованої проти соціальної та інтелектуальної еліти Любліна. Було заарештовано бл. 250 осіб. Бл. 70 поляків було розстріляно, а ще кілька десятків — вивезено до концентраційних таборів. Решту згодом було відпущено. У січні 1940 року створено Юденрат, який очолив Марк Альтен (пол. Mark Alten). У березні 1941 року було створене Люблінське гетто на території єврейського кварталу. В ньому перебували 34 тисячі євреїв. Крім того, у місті діяли ще 6 менших таборів, а в передмісті — величезний концтабір Майданек.

Внаслідок заборони на масові богослужіння в синагозі Магаршала знаходився притулок для убогих і переселенців, а також їдальня для бідняків. В Єшиві розмістилася штаб-квартира військової жандармерії. Більшість книг із багатої колекції Єшиви були у 1940 році публічно спалені нацистами. Найдорожчі видання вони перенесли до міської бібліотеки ім. Лопачинського і музею. Подальша доля тих книг маловідома.

На межі березня та квітня 1942 року близько 30 тисяч осіб було вивезено до Белжецького табору смерті, а 4 тисячі — до Майдану Татарського. У вересні 1942 року німці розстріляли на місці близько 2000 людей, а в жовтні ще 1800 осіб. Останніх люблінських євреїв було вивезено до Майданку в листопаді 1942 року. Того ж року гітлерівці підірвали синагогу Магаршала, від якої залишилися одні руїни та біма.

24 липня 1944 року до Любліна увійшли радянські війська, створивши в місті тимчасову столицю польського комуністичного уряду. Згодом столицю було перенесено до Лодзя. а в 1950 до Варшави. З 21 серпня 1944 року Люблінське воєводство було відновлене і існує по-сьогодні з певними територіальними змінами. Останні територіальні зміни відбулися у 1998 році, після об'єднання колишніх Люблінського, Замойського та Холмського воєводств, а також частин колишніх Білопідляського, Тарнобжезького та Седлецького воєводств.

Населення станом на 2002 рік[2]:

• Поляки - 2 171 415
• Українці - 694

• міста з правами повіту (міські повіти):
  • Люблін
  • Біла
  • Холм
  • Замостя
• сільські повіти:
  • Більський повіт => Біла Підляська
  • Білґорайський повіт => Білґорай
  • Холмський повіт => Холм
  • Грубешівський повіт => Грубешів
  • Янівський повіт => Янів-Любельський
  • Красноставський повіт => Красностав
  • Красницький повіт => Красник
  • Любартівський повіт => Любартів
  • Люблінський повіт => Люблін
  • Ленчинський повіт => Ленчна
  • Луківський повіт => Луків
  • Опольський повіт => Ополе-Любельське
  • Парчівський повіт => Парчев
  • Пулавський повіт => Пулави
  • Радинський повіт => Радинь-Підляський
  • Рицький повіт => Рикі
  • Свідницький повіт => Свідник
  • Томашівський повіт => Томашів
  • Володавський повіт => Володава
  • Замойський повіт => Замостя

Міста з населенням від 30 000

Місто	Населення	Площа
Люблін	354 967	147,50 км²
Холм	72 560	35,26 км²
Замостя	66 802	30,48 км²
Біла	58 082	49,41 км²
Межиріччя	17 300	19,75 км²

• Tadeusz Mencel: Galicja Zachodnia 1795-1809, Wydawnictwo Lubelskie, Lublin 1976
• Władysław Ćwik, Jerzy Reder: Lubelszczyzna. Dzieje rozwoju terytorialnego, podziałów administracyjnych i ustroju władz, Wydawnictwo Lubelskie, Lublin 1977
• Tadeusz Mencel (red.): Dzieje Lubelszczyzny. Tom I, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Warszawa 1974
• Aleksander Kierek (red.): Dzieje Lubelszczyzny. Tom II, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Warszawa 1979