Альгірдас Греймас

Альґірдас Греймас (Альґірдас Юлюс Греймас, лит. Algirdas Julius Greimas; 9 травня 1917, Тула 27 лютого 1992, Париж) литовский і французький лінгвіст, фольклорист та літературознавець.

Альгірдас Греймас
фр. Algirdas Julien Greimas
Народився 9 березня 1917(1917-03-09)[1][2][3]
Тула, Російська імперія[1]
Помер 27 лютого 1992(1992-02-27)[1][2][3] (74 роки)
Париж, Іль-де-Франс[1]
Поховання Петрашунський цвинтар
Країна  Франція
Національність литовці
Діяльність мовознавець, філософ, викладач університету
Галузь семіотика
Alma mater Faculty of Arts of Parisd і Університет Вітовта Великого
Науковий керівник Charles Bruneaud
Знання мов французька[2] і литовська
Заклад Вища школа соціальних наук, Університет Париж III, Університет Пуатьє і Університет Анкари
Членство Академія наук Литви

Біографія

Закінчив гімназію в Маріамполі (Литва). У 1934—1935 рр. вивчав право в Університеті Вітаутаса Великого в Литві й лінгвістику в Греноблі (1936—1939), досліджував франкопровансальські діалекти. У 1939 році повернувся в Литву для проходження військової служби. З 1944 року знову працював у Франції, в 1949 році отримав докторський ступінь в Сорбонні. Викладав на філологічному факультеті в університеті Александрії (1939), а також університетах Анкари (1958), Стамбула (1960) та Пуатьє (1962). З 1963 року очолював семіотичні дослідження в Парижі (семіо-лінгвістична дослідницька група в Практичній школі вищих знань), став одним із засновників Паризької семіотичної школи. Похований на Петрашунському цвинтарі в Каунасі, поруч із могилою матері.

У 1960 році Альґірдас разом з Жаком Дюбуа, Жан-Клодом Шевальє та А. Міттераном заснував Товариство вивчення французької мови, а у 1964 р. (з Р. Бартом, Ж. Дюбуа та Б. Кемада) — журнал «Langages». Також керував семіо-лінгвістичною групою у Практичній школі вищих знань.

Професійна діяльність

Автор лексикографічних і лексикологічних праць (укладач словника старофранцузької мови), праць із теорії структурної семантики і наративного синтаксису. З 1970-х років займався вивченням і реконструкцією литовської міфології, спираючись на структуралістські методи Клода Леві-Стросса, Жоржа Дюмезиля і Марселя Детьєна. Його внесок полягає у поєднанні французького структуралізму з досягненнями російського формалізму.

Основні праці

  1. Sémantique structurale: Recherche de méthode (Структурна семантика: пошук методу).
  2. Про богів та людей: дослідження з литовської міфології. — Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2018. — 464 с.[4]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.