Альфред Ерну

Альфред Ерну (фр. Alfred Ernout, 30 жовтня 1879, Лілль — 16 червня 1973 Париж) — французький філолог, професор (з 1916), член Академії написів (з 1934). Праці з латинської мови та літератури (в тому числі один з кращих етимологічних словників латинської мови), видання пам'яток латинської літератури.

Альфред Ерну
фр. Alfred Ernout
Ім'я при народженні	фр. Alfred Georges Ernout
Народився	30 жовтня 1879(1879-10-30)[1][2][…] Лілль
Помер	16 червня 1973(1973-06-16)[2][3][…] (93 роки) Париж, Франція
Країна	Франція
Діяльність	класичний філолог, викладач університету
Галузь	Латинська література і Італіки
Знання мов	латина, давньогрецька, умбрська, народна латина, церковна латина, Італьські мови і французька[2]
Заклад	Колеж де Франс[4], Паризький університет, Практична школа вищих досліджень і Університет Лілльd
Членство	Академія надписів та красного письменства і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Посада	президент і професор
Нагороди	орден Почесного легіону почесний доктор Гронінгенського університетуd Langlois prized (1929)

Викладав в Лільському університеті і в Сорбонні, пізніше в Колеж де Франс (з 1944). Один із засновників асоціації ім. Гійома Бюде (1917), присвяченій дослідженням античності. Президент Паризького лінгвістичного товариства (1953). Найбільшою популярністю користуються дві його роботи: складений спільно з А. Мейе етимологічний словник латинської мови (1932) і написаний спільно з Ф. Тома нарис латинського синтаксису (1951). Здійснив також наукові видання текстів багатьох латинських авторів, в тому числі Лукреція, Петронія, Плавта, Плінія Старшого та ін.