Алі-Баба (кратер)

Алі-Баба (лат. Ali Baba) — найбільший[2][3] відомий кратер Енцелада, супутника Сатурна. Його середній діаметр — 37[1], а максимальний — 39 кілометрів[2]. Був відкритий 1981 року на знімках космічного апарата «Вояджер-2», а пізніше детально відзнятий зондом «Кассіні». Названий на честь Алі-Баби зі збірки арабського фольклору «Казки тисяча і однієї ночі». Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом 1982 року[4][5].

Алі-Баба
лат. Ali Baba
Кратер Алі-Баба — в центрі. Вище видно кратер Аладдін. Фрагмент мозаїки знімків «Вояджера-2» та «Кассіні».

Кратер Алі-Баба — в центрі. Вище видно кратер Аладдін. Фрагмент мозаїки знімків «Вояджера-2» та «Кассіні».

56.84° пн. ш. 17.51° зх. д. / 56.84; -17.51
Небесне тілоЕнцелад
Типметеоритний
Діаметр37[1] км
ЕпонімАлі-Баба з «Казок тисяча і однієї ночі»
У базах даних
GPN

Алі-Баба
Кратер Алі-Баба на знімку «Вояджера-2» (1981)
Кратер Алі-Баба на знімку «Кассіні» (2008)

Розташування

Алі-Баба знаходиться в північній кратерованій рівнинній області Енцелада — одному з найстарших регіонів супутника[2]. Координати центру кратера — 56.84° пн. ш. 17.51° зх. д. / 56.84; -17.51[4] Північним краєм він межує з великим кратером Аладдін. На північний схід від Алі-Баби розташований невеликий кратер Самад, а на південний схід — Джюльнара. Південніше Алі-Баби проходить борозна Басра (лат. Bassorah Fossa). За ім'ям Алі-Баби названий лист карти Енцелада, що містить цей кратер, — Se-2 Ali Baba[6].

Опис

Алі-Баба — досить старий кратер[2] (можливо, одна з найстарших деталей рельєфу Енцелада, що збереглися до нашого часу[1]). Він сильно деформований різними процесами, що відбувалися після удару, який його створив[2]. Його обриси досить неправильні, а дно всіяне меншими кратерами. У центрі Алі-Баби (як і багатьох інших кратерів Енцелада) є велика нерівна куполоподібна височина, що виникла через релаксацію крижаної поверхні супутника[7]. Її висота — порядку 1 кілометра[8][7]. Терас на схилах цього кратера нема. На його дні видно розломи, які тягнуться на північ, у кратер Аладдін (але роздільна здатність наявних знімків недостатня для їх детального дослідження)[2]. Подібні розломи є і в околицях цих кратерів, а також у деяких інших кратерах Енцелада (наприклад, у кратері Дуньязада).

Прилеглий ланцюжок кратерів

На південь від Алі-Баби тягнеться безіменний ланцюжок кратерів завдовжки понад 100 км. Він прямий та спрямований від центру цього кратера. До нього входить близько 20 кратерів діаметром 3–6 км і глибиною порядку сотень метрів. Їх походження невідоме. Кілька ознак вказують на те, що вони не є вторинними кратерами Алі-Баби, незважаючи на подібність цього ланцюжка до ланцюжків вторинних кратерів. Можливо, вони з'явилися завдяки кріовулканізму — при вибуховому викиді водяної пари уздовж тектонічного розлому. Однак не виключено, що це, навпаки, результат провалювання речовини поверхні в такий розлом[1].

Примітки
  1. Kargel, J. S. (March 1984). A Crater Chain on Enceladus: Evidence for Explosive Water Volcanism. Lunar and Planetary Science XV, P. 427-428. Abstract.: 427–428. Bibcode:1984LPI....15..427K.
  2. McLeod, Scott Stuart. Isostatically compensated extensional tectonics on Enceladus (A thesis submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Master of Science in Earth Sciences at Montana State University). — 2009. — P. 42, 44, 49, 131.
  3. Nomenclature Search Results: Enceladus: crater, craters. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 24 січня 2015. Процитовано 24 січня 2015.
  4. Ali Baba. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 28 серпня 2014. Архів оригіналу за 26 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
  5. Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — С. 46, 48. (Інше посилання)
  6. The Enceladus Atlas. ciclops.org. 2010. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
  7. Bland, M. T.; Singer, K. N.; McKinnon, W. B.; Schenk, P. M. (September 2012). Enceladus' extreme heat flux as revealed by its relaxed craters. Geophysical Research Letters 39 (17). Bibcode:2012GeoRL..3917204B. doi:10.1029/2012GL052736.
  8. Edina Budai, Andrea Szabo, Akos Kereszturi (2004). "Catch a Star!" 2004: Enceladus. European Southern Observatory. Архів оригіналу за 8 липня 2008. Процитовано 27 січня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.