Метеоритний кратер

Метеори́тний кра́тер — западина круглої або овальної форми, та яка утворилася на місці падіння метеориту.

Аризонський метеоритний кратер
Структура метеоритних кратерів:
ударних (угорі)
вибухових (унизу)
Метеоритний кратер Тихо на Місяці. Фото НАСА.
Кратер Гершель на Мімасі, супутник Сатурна, фото NASA.

Головною деталлю усіх кратерів є кільцевий вал навколо заглибини. Розрізняють кратери ударні й вибухові. Останні утворюються внаслідок падіння великих метеоритів. Діаметр кратера може досягати декількох десятків кілометрів. Для великих кратерів типовим є центральне підвищення.

Загальний опис

Метеоритні кратери виявлено практично на всіх твердих тілах Сонячної системи. На багатьох із них кратери є головною особливістю ландшафтів (зокрема, на Місяці, Меркурії, Каллісто, Ганімеді, більшості малих супутників планет та на астероїдах). На планетах і супутниках, де відбуваються більш-менш активні поверхневі процеси (наприклад, на Землі, Венері, Марсі, Європі, Іо й Титані) видимих метеоритних кратерів менше, бо з плином часу вони руйнуються або приховуються ерозією.

Кратери на Меркурії, Місяці та південному високогір'ї Марса збереглися з ранніх часів інтенсивного бомбардування (близько 3,9 млрд років тому). Відтоді швидкість утворення кратерів значно знизилася, однак, залишається помітною. У внутрішній Сонячній системі вона залежить здебільшого від зіткнень у поясі астероїдів, що створюють сім'ї уламків, які потрапляють всередину Сонячної системи. Вважається, що утворена внаслідок зіткнення близько 160 мільйонів років тому сім'я астероїдів Baptistina, викликала значний сплеск кратероутворення. Одним з можливих наслідків є утворення кратера Чіксулуб.

Швидкість утворення кратерів у зовнішній частині Сонячної системи може бути іншою[1].

Метеоритні кратери на Землі

Метеоритні кратери на Землі називають астроблемами[2]. У тих випадках, коли більшу частину початкової топографії кратера зруйновано, часто вживають термін «ударна (імпактна) структура». До того, як метеоритне походження таких структур на Землі отримало загальне визнання, їх здебільшого вважали вулканічними утвореннями. За станом на кінець 2012 року на планеті налічувалось близько двохсот утворень, метеоритне походження яких вважається підтвердженим[3][4]. Лише 128 із них лежать на поверхні Землі відкрито, інші ж — приховано ерозійними процесами[5].

Одними з найбільш відомих є:

За мільйон років Земля зазнає від одного до трьох зіткнень (у середньому), які утворюють кратери діаметром 20 чи більше кілометрів[6][7]. Це означає, що порівняно молодих кратерів на нашій планеті має бути не набагато більше, ніж виявлено досі.

Станом на 2020 р. найстарішим на Землі вважається кратер у Австралії, якому 2,2 млрд років[8]

Метеоритні кратери на території України

В Україні відомо сім структур, які більшість дослідників класифікують як астроблеми. Практично всі вони поховані під товщею осадових порід і їх вивчення здійснювалося за кернами свердловин. Найбільші серед них:

Найбільші метеоритні кратери Сонячної системи

Див. також

Посилання
  1. K. Zahnle et al. Cratering rates in the outer Solar System. Icarus (163, 263 year=2003).
  2. Кратер // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 242. — ISBN 966-613-263-X.
  3. А. В. Михеева. Полный каталог импактных структур Земли. ИВМиМГ СО РАН. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 23 грудня 2012.(рос.)
  4. Earth Impact Database. The Planetary and Space Science Centre (PASSC), University of New Brunswick. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 23 грудня 2012.(англ.)
  5. S. Hergarten and T. Kenkmann. The number of impact craters on Earth: Any room for further discoveries? // Earth and Planetary Science Letters. — 2015. — Т. 425. — С. 187—192. — ISSN 0012-821X. — DOI:10.1016/j.epsl.2015.06.009. Процитовано 30.06.2015. (англ.)
  6. Carr, M.H. (2006). The surface of Mars. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 23.
  7. Grieve R.A.; Shoemaker, E.M. (1994). У T. Gehrels. The Record of Past Impacts on Earth in Hazards due to Comets and Asteroids,. Tucson, AZ: University of Arizona Press. с. 417-464.
  8. В Австралии обнаружили самый древний на Земле кратер
  9. Ian Garrick-Bethell, Maria T. Zuber, «Elliptical structure of the lunar South Pole-Aitken basin» / Elsevier
  10. Bizarre spider scar found on Mercury's surface / NewSientist
  11. Mare Imbrium / Gazetteer of Planetary Nomenclature
  12. "The topography of Iapetus’ leading side" / Elsevier (WEB-Archive). Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.