Алі аз-Захір

Походив з династії Фатімідів. Син халіфа Аль-Хакіма. Народився в Каїрі. Після зникнення батька у 1021 році було оголошено новим володарем. Втім проти аз-Захіра почалося повстання. У цій ситуації стрийна Сейт аль-Мульк проявила енергію й активність, наказавши схопити й стратити очільників заколоту. Після цього вона була фактично володаркою держави до 1023 року.

Володіння аз-Захіра у 1025 році

У 1023—1025 роках внаслідок голоду та епідемій почалися нові заворушення в Єгипті, що перекинулися до Палестині та Сирії. У 1024 році почалося повстання бедуїнів, яке вдалося придушити лише у 1029 році. У 1027 році за наказом халіфа відновлено роботу богословської школи Аль-Азгар. Водночас у тому ж році за наказом халіфа розпочалися роботи з відновлення Гробу Господнього (тривали до самої смерті халіфа).

У 1028 році великого впливу набув візир Алі ібн Ахмед Ярджарай. Алі аз-Захір разом із своїм візирем зуміли домогтися налагодження дружніх стосунків з Візантією, проте залишилося невирішеним питання області Халеба, на яку претендували візантійські імператори. Того ж року укладено мирну угоду з візантійським імператором Романом III.

Халіф наказав відновити стіни Єрусалиму після землетрусу, у 1030 і 1033 роках відбувалися реставраційні роботи мечеті аль-Акса в Єрусалимі.

У 1032 році в Сирії розпочалося повстання друзів, які переважно були селянами. Вони вважали колишнього халіфа аль-Хакіма живим, а аз-Захіра незаконним володарем. За наказом останнього емір Антіохії рушив проти друзів, повстання яких вдалося придушити лише у 1034 році.

Халі Алі аз-Захір у 1036 році помер від чуми під час її епідемії. Владу успадкував його син Мустансир.

• Heinz Halm: Die Kalifen von Kairo. C. H. Beck, München 2003, ISBN 3-406-48654-1 (нім.)
• Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994 (ISBN 978-2-228-88789-2) (фр.)