Сирія

Назва Сирія походить від давньогрецької назви: Σύριοι, Sýrioi або Σύροι, Sýroi[3], що в кінцевому підсумку походить від назви Ассирії (в свою чергу пов'язаної з аккадським Ассуром[4]) або напряму, або через посередництво лувійської мови ("Sura/i"). Історична Ассирія розташована в північній Месопотамії, однак за часів Селевкідів цю назву поширили також на територію Леванту (історичний Арам). Саме цю місцевість  — на східному узбережжі Середземного моря на південь від Кілікії, між Єгиптом і Месопотамією, що включає Коммагену, Софену і Адіабену — Пліній Старший описує як «колишню Ассирію».[5] За часів Плінія (на момент завершення його праці «Природнича історія») Сирія вже була розділена на ряд провінцій (підлеглих Римській імперії, але політично незалежних одна від одної): Юдею, пізніше (в 135 р.) перейменовану в «Палестину» (області, що відповідають сучасному Ізраїлю, палестинським територіям і Йорданії) на південному заході, Фінікію (сучасний Ліван), Месопотамію та Келесирію.[6]

Рельєф Сирії

Сирія — держава на Близькому Сході. Межує з такими країнами: Ліваном, Ізраїлем, Йорданією, Іраком і Туреччиною. Загальна протяжність кордонів — 2414 км. Площа держави — 185,180 км² (88 місце у світі). Територія держави неоднорідна. Північно-західні, прикордонні з Туреччиною території займають відроги гір Тавра. Прибережна зона є рифтовою, з простягнутою паралельно узбережжю западиною Аль-Габбу, по якій протікає друга за величиною річка Сирії Оронт. З боку узбережжя знаходиться гірський ланцюг Джабаль-ан-Нісаірія, розділяючи країну на вологу західну частину і посушливу східну. Родюча прибережна рівнина розташована на північному заході Сирії (простягається на 130 км з півночі на південь вздовж берега Середземного моря від турецького до ліванського кордону). В цій місцевості зосереджено майже все сільське господарство країни. Найвища точка Сирії — Джабаль Аль-Шейх, яка згадується в Біблії як гора Гермон. На південь від гір розташована Сирійська пустеля — Бадійят Ашшам.

На сході Сирію перетинає Євфрат. У 1973 р. у верхній течії річки була побудована дамба, що стало причиною утворення водосховища, названого Озером Асада. У районах, розташованих вздовж течії Євфрату, поширене сільське господарство. На крайньому північному сході протягом 44 км по кордону з Туреччиною протікає друга головна річка Близького Сходу — Тигр.

Клімат у цілому посушливий: літо сухе і спекотне, а зима м'яка (на високогір'ях іноді випадає сніг). Середньорічна кількість опадів не перевищує 100 мм. Середня температура в січні +7,2°С, у липні +26,6°С.

Нафту в комерційних кількостях було вперше виявлено на північному сході в 1956 році.

Башар аль-Асад

Політична система — унітарна напівпрезидентська республіка з довготривалим домінуванням у парламенті однієї політичної партії (Баас). Главою держави з 2000 року є Башар аль-Ассад, який успадкував цю посаду від свого батька Хафеза аль-Асада, і який представляє партію Баас. Прем'єр-міністр країни — Імад Хаміс (партія Баас).[8]

Результати виборів до парламенту Сирії 7 травня 2012 року (кількість отриманих мандатів):[9]

• Національний прогрессивний фронт — 168 (провладний блок)
  • Арабська соціалістична партія Баас — 134
  • Соціалісти-юніоністи — 18
  • Комуністична партія Сирії (фракція Халіда Бакдаша) — 8
  • Комуністична партія Сирії (фракція Юсуфа Фейсала) — 3
  • Національна обітниця руху — 3
  • Арабський соціалістичний союз — 2
• Народний Фронт за зміни та звільнення — 5 (опозиційний блок)
  • Сирійська соціальна націоналістична партія — 4
  • Партія народної волі — 1
• Позапартійні — 77
• ВСЬОГО — 250

Зовнішня політика

Список дипломатичних місій Сирії

Забезпечення національної безпеки, підвищення впливу серед арабських сусідів і забезпечення повернення Голанських висот — основні цілі зовнішньої політики президента Башара аль-Асада. Через складні історичні моменти Сирія має напружені відносини зі своїми географічно культурними сусідами, такими як Туреччина, Ізраїль, Ірак і Ліван. Проте Сирія мала поліпшення відносин з кількома державами у своєму регіоні в 21-му столітті до Арабської весни та Громадянської війни в Сирії.

З триваючої громадянської війни 2011 р. і пов'язаних з нею вбивств і порушень прав людини, Сирія стала ізольованіша від країн регіону та міжнародного співтовариства в цілому. Дипломатичні відносини були розірвані з декількома країнами, включаючи: Велика Британія, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Туніс, Єгипет, Лівія, США, Бельгія, Іспанія та країни Перської затоки.[10]

Від Ліги арабських держав Сирія продовжує підтримувати дипломатичні відносини з Алжиром, Іраком, Ліваном, Суданом та Єменом. Насильство в Сирії проти цивільних осіб призвело до відсторонення держави з Ліги арабських держав і Організації Ісламського співробітництва в 2012 р. Сирія продовжує розвивати хороші відносини зі своїми традиційними союзниками — Іраном, Китаєм, Венесуелою та Росією, які є одними з небагатьох країн, які підтримали сирійський уряд в його конфлікті з сирійською опозицією.

Особливі відносини складаються у Сирії з Росією. Дамаск розглядає Російську Федерацію як свого військово-політичного та торговельно-економічного партнера. Розглядається можливість розміщення в середземноморському порту Тартус російської військово-морської бази. Традиційно Росія є постачальником озброєння та іншої продукції військового призначення до Сирії.

Сирія вважає провінцію Хатай Туреччини в рамках своєї власної території.

Ізраїль в односторонньому порядку анексував Голанські висоти в 1981 р., хоча сирійський уряд продовжує вимагати повернення цієї території.

Сирійська окупація Лівану почалася в 1976 р. в результаті громадянської війни і закінчилася в квітні 2006 р. у відповідь на внутрішній і зовнішній тиск після вбивства колишнього ліванського прем'єр-міністра Рафіка Харірі.

За оцінкою на 2011 р. номінальний валовий внутрішній продукт Сирії становив $64,7 млрд (66-67 місце в світі). ВВП на душу населення у 2011 р. — $5100 (106—114 місце), і за класифікацією Світового банку Сирія є країною з доходами нижче середньосвітового рівня.[12] Внаслідок громадянської війни, у 2012 р. був зафіксований економічнний спад на рівні 14-20 % від показника 2011 р, а очікуваний обсяг валового продукту на душу населення зменшився з $5100 до $4260.[13][14]

У сільському господарстві Сирії у 2011 р. було зайнято приблизно 17 % робочої сили і створювалося близько 16,9 % ВВП. У промисловості було зайнято 16 % робочої сили та створювалося 27,4 % ВВП. Найбільшим за кількістю зайнятих та економічним внеском сектором була сфера послуг — тут були зайняті 67 % самодіяльного населення та створювалося 55,7 % доданої вартості.[15]

Серйозною проблемою є високий рівень безробіття, який у 2011 р. становив 12,3 % працездатного населення (2010 р. — 8,4 %), пов'язаний з уповільненням темпів зростання сирійської економіки після 2008 року, як наслідок падіння світових цін на нафту та нафтопродукти. У 2012 р. безробіття зросло до 18 % працездатного населення.[16][17]

Сирійський експорт у 2006 р.

Структура сирійського експорту у 2011 р.

Бюджет Сирії у 2011 р. (оцінка)[15]

• Доходи — $11,69 млрд
• Видатки — $17,87 млрд

Сирія поділяється на 14 провінцій (араб. мухафаза, у мн. числі — мухафазат), глави яких призначаються міністром внутрішніх справ після затвердження кабінету міністрів. У кожній провінції вибирається місцевий парламент. Провінція Кунейтра окупована Ізраїлем з 1973 і анексована ним в 1981, частина провінції (демілітаризована зона) перебуває під керуванням ООН.

Дамаск

Ель-Кунейтра

Дара

Ас-Сувейда

Хомс

Тартус

Латакія

Хама

Ідліб

Алеппо

Ар-Ракка

Дейр-ез-Зор

Аль-Хасаке

На 2007 рік у Сирії налічувалося 84 великих міст і 6432 інших населених пунктів (маленьких міст і сіл).

Незважаючи на те, що Сирія є порівняно невеликою країною, на її території знаходиться безліч унікальних пам'яток різних культур і епох, що дозволяють туристу зробити своєрідну подорож у часі.

Пальміра

Столиця Сирії Дамаск є одним із найдавніших міст світу, а його історична частина є унікальною пам'яткою містобудування з безліччю найважливіших культурно-історичних об'єктів. Головним із них є базиліка Св. Захарія, в якій зберігається рака Івана Хрестителя.

В античному місті Бусра збереглися міські вулиці і найбільший на Близькому Сході театр. Місто Апамея може похвалитися однією з найбільш протяжних головних вулиць з колонадою, а місто Канаваті — руїнами храму Геліоса. Взагалі у Сирії налічується величезна кількість пам'яток стародавньої історії і античного часу: руїни арамейської міста Айн Дара, руїни фінікійського міста Амрит, руїни античного міста Дура Еуропос, руїни античного Філіпопполіса, а також місто Марі (столиця стародавнього месопотамської держави) та місто Ебла (столиця держави-сучасника Аккада й Шумеру). Крім того, безліч історичних пам'ятників збереглося в найдавніших містах Халябі, Хама, Алеппо, Угарит і Харбака. А місто Пальміра і зовсім свого часу був головним суперником Риму на Сході. Зараз воно славиться на весь світ такими спорудами як комплекс храму Бела, храм Баалшаміна, Велика Колоннада, Долина гробниць тощо. Не меншу зацікавленість викликають і мертві візантійські міста, якими рясніє Сирія.

Також на території країни є досить велика кількість пам'яток історії християнства. У Дамаску головними з них вважаються Пряма вулиця, вежа Баб Кисан, підземна церква Св. Ананії і базиліка Св. Захарія. Крім цього, по всій країні розкидано безліч перших християнських монастирів: Св. Такла, Св. Сергія, Св. Симеона та ін. Серед інших християнських пам'яток варто відзначити собор Св. Сергія, базиліку Кальб Лозі, церква Каніса Умм Зуннар і "печеру першої крові "Макам Арбаін.

Серед пам'яток ісламського періоду найбільшу популярність здобули мечеть Омейядів і Палац Каср аль-Азем у Дамаску.

У 2014 році у співпраці з ВООЗ проведено аналіз медичних ресурсів за програмою HeRAMS у 14 провінціях Сирії. Його було повністю завершено за 2014 рік[22]. У липні — серпні 2015 року проведено повторний аналіз медичних ресурсів 9 провінцій Сирії. Незважаючи на військові дії в цій країні, було оцінено 254 заклади охорони здоров'я. У країні залишилось лише 45 % довоєнної кількості медичних працівників. У деяких регіонах виїхало 75 %. Нормальне водопостачання є лише у половини закладів охорони здоров'я. Більше 60 % закладів змінили розташування. З них 12,4 % розміщуються у школах[23].

З часів Київської Русі існують зв'язки між православними церквами на територіях України та Сирії. Частина України та Сирія одночасно перебували у складі Османської імперії. У 1916 році представники українського та сирійського національних рухів зустрілися на Третій конференції народів в Лозанні, організованій Союзом народів[24]. У другій половині XX століття зв'язки між країнами були пов'язані у першу чергу з допомогою, яку СРСР надавав баасистській Сирії. Дипломатичні відносини між Україною і Сирією були встановлені 31 березня 1992 р. Звернення сирійських активістів до українців після початку російської агресії проти України висвітлювалися в українських ЗМІ.

• Список міст Сирії
• Громадянська війна в Сирії
• Перелік річок Сирії
• Буферна зона Північної Сирії
• Турецька інтервенція на північному сході Сирії 2019

• Примаченко Я. Л. Сирія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 567. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Зубченко С. Левантійський гамбіт / Сергій Зубченко. — К. : Юстініан, 2016. — 480 с. — ISBN 978-617-7039-27-2.
• Преса Сирії : монографія / К. Шейхо ; Фак. журналістики, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид-во ПАІС, 2008. – 192 с. – ISBN 978-966-7651-95-4.

• Сирія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.

• Фільм про Сирію
• Syria на сайті The World Factbook (англ.)
• Сирія, каталог посилань Open Directory Project
• Вікісховище : Атлас Syria.