Амакринові клітини

Амакринові клітини — шар асоціативних нейронів сітківки, що отримують вхідні сигнали від біполярних нейронів та інших амакринових клітин і надсилають сигнали до гангліозних клітин та інших біполярів. Амакринові клітинки отримали таку назву, адже вважалося, що у них відсутній аксон. Однак на сьогодні відомо, що деякі амакринні шари (поля) сітківки хребетних мають аксоноподібні процеси, які, ймовірно, за своєю дією збігаються з реальними аксонами, бувши вихідними волокнами. Однак ці аксони не виходять за межі сітківки, як наприклад гангліозні клітини.[1]

Сітківка, забарвлена cdk2/cyclin2. Червона стрілка вказує на амакринову клітину

Функціоналість

Амакринові клітини становлять 70% входів до гангліозних клітин сітківки. Біполярні клітини, що відповідальні за решту 30% входів регулюються амакриновими нейронами.

На відміну від горизонтальних і біполярних клітин, амакринові і гангліозні клітини є імпульсними нейронами. Зараз налічують близько 30 морфологічно та біохімічно різних типів цих клітин, які напевно виконують специфічні функції, оскільки виділяють різні нейромедіатори.[2][3][4] Така різноманітність амакринових клітин зустрічається в нижчих хребетних і пов'язана з тим, що система детектування руху у них сформована вже в сітківці. Їх гангліозні клітини можуть аналізувати складну форму об'єктів, швидкість і напрямок руху — сітківка приматів цього робити не здатна.[2][5] В сітківці приматів виявлено 6 типів амакринових нейронів. Деякі автори вважають, що їх функція може полягати в формуванні периферії рецептивних полів гангліозних клітин.[3][4][6][7] Згідно з Hoyenga[5], амакринові клітини сітківки приматів мають круглі on-off та off-on рецептивні поля і регулюють ефективність синаптичної передачі між біполярними та гангліозними клітинами. Найімовірніше, що амакринові клітини формують рецептинвні поля γ-гангліозних клітин. Загалом, функції і зв'язки амакринових клітин з іншими нейронами сітківки в наш час[коли?] лишаються загадкою.[8]

Посилання
  1. Roles of Amacrine Cells by Helga Kolb. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 6 липня 2014.
  2. Школьник-Яррос Е. Г. , Калинина А. В. Нейроны сетчатки. — М.: Наука, 1986. — 208 с.
  3. Масланд Р. Функциональная организация сетчатки// В мире науки. — 1987, № 4 — с. 58-68.
  4. Измайлов И. А., Соколов Е. Н., Чернорызов А. М. Психофизиология цветового зрения. — М.: Изд-во Московского университета, 1989. — 206 с.
  5. Hoyenga K. B., Hoyenga K. T. Psychobiology: the neuron and behavior. — Western Illinois University.: Brooks/ Cole Publishing Company Pacific Grove, California, 1988. 513 p.
  6. Лебедев Д. С., Бызов А. Л. Электрические связи между фоторецепторами способствуют выделению протяженных границ между разнояркими полями // Сенсорные системы. — 1988. — т.12, № 3. — с. 329–342.
  7. Kolb H. How the Retina Works. American Scientist, Volume 91, 2003 January-February. Sigma Xi, the Scientific Research Society.
  8. Kolb H. How the Retina Works. American Scientist, Volume 91, 2003 January-February. Sigma Xi, the Scientific Research Society

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.