Амашукелі Елгуджа Давидович

Ск. Амашукелі. Монумент засновнику Тбілісі — Вахтангу Горгасалі. Архітектори — Т. Канделакі та Д. Морбедадзе, бронза, гранит.

В повоєнні роки цікава національна традиція монументальної пластики склалася в Грузії. Серед її видатних представників був Елгуджа Амашукелі. Амбітний скульптор пішов на безпідставний до того крок — він створив монумент на горі Мтацмінда, збивши його з дощок. В скульптурі Грузії здавна поціновувались узагальнення при збережені карбованої форми, винятково красивого силуету. Все це мала і струнка жіноча фігура, збита з дощок. Її первісна назва — Дедекалакі (Мати міста). Її неможливо було не помітити. Нову фігуру обговорювали, сперечалися і визнали вдалою, її визнали самі городяни. Це був приголомшливий дебют скульптора і перший його значний успіх.

Дерево — нетривкий матеріал. Через декілька років скульптура стала невід'ємною частиною столиці, що не мала до цього значної мистецької вертикалі. Було прийняте рішення перевести монумент у тривалий матеріал. Скульптура всередині порожня, а ззовні облицьована алюмінієвими пластинами.

Столицю республіки також прикрасив кінний монумент засновнику міста — Вахтанга Горгасалі того ж скульптора. Точно віднайдені пропорції нового монументу були вдало пов'язані з масштабом гори та стародавнім храмом.

Монументальні, символічні твори Амашукелі не мали нічого спільного з радянським офіціозом і ставали новим явищем тогочасного радянського мистецтва, ніяк не пов'язаного з комуністичною ідеологією.

Для міста Поті Амашукелі створив два монументи. Вдалішим виявився Монумент Слави. Міська влада виділила для його створення площу перед театром. Горизонталь будівлі театру підказала скульптору ідею створення монументу на контрасті — горизонталь театру — вертикаль монументу. На високому і вузькому постаменті височить струнка жінка, що урочисто несе меч. Він водночас хрест — натяк на могили загиблих і заповіт — захищати батьківщину завжди. В жесті — урочистість посвяти, присяги матері, стриманий пафос і ніякої агресії чи погрози.

Амашукелі довів, що може створювати не тільки статично-урочисті монументи, а й динамічні. Це особливо виявилися в монументі для міста Горі. Молодий герой стрімко осідлав лева і примусив того рухатись у потрібному напрямку. Вказівкою нестримного руху вперед є рука героя і вся його постать, атлетична і гнучка. Важливою деталлю монументу став меч, обвитий виноградною лозою. Надзвичайно вдалий силует фігур і меч, обвитий виноградною лозою пов'язали твір з найкращими національними традиціями, з героями Шота Руставелі, Важа Пшавела, з коштовними шатами грузинських ікон, з мініатюрами рукописів грузинського середньовіччя.

Назва монументу — символічна. Поранений орел — це поранений герой-захисник батьківщини, що помирає, та не підкорюється ворогові. Амашукелі досить вдало поєднав академічну форму з античним надбанням. Його герой — майже цитата античної скульптури, силует якої підкреслила заокруглена драперія та меч в руці героя. Монумент — ніби надгробок усім загиблим з міста Зестафоні, що не повернулися з війни — урочистий і сумний.