Амбруаз Нумазалай

2 липня 1964 року на установчих зборах Нумазалай було обрано на пост генерального секретаря партії Національний революційний рух[2]. У квітні 1966 року після усунення Паскаля Ліссуби від посади голови уряду Нумазалай очолив кабінет міністрів, одночасно отримавши в ньому портфель міністра планування[3]. Очолював уряд до січня 1968 року[4], коли президент Альфонс Массамба-Деба вирішив, що посада прем'єр-міністра є зайвою та що він сам буде виконувати його обов'язки[4].

Того ж року він став членом Національної ради революції, втім уже в грудні був виведений з її складу. На початку 1970 року ввійшов до політбюро Конголезької партії праці (КПП) Маріана Нгуабі[5].

Після невдалої спроби державного перевороту 22 лютого 1972 року Нумазалай було заарештовано та 25 березня засуджено до страти. Того ж дня президент Нгуабі замінив йому вирок на довічне ув'язнення[6][7].

1984 року, вже за президентства Дені Сассу-Нгессо Нумазалай було звільнено та обрано до складу центрального комітету КПП, також він отримав пост міністра промисловості та ремесел[8][9]. Під час IV позачергового з'їзду КПП, що відбувався 4-7 грудня 1990 року, його було обрано генеральним секретарем партії[10][11].

На перших демократичних виборах у Конго 1992 року Нумазалай підтримував кандидатуру Ліссуби, втім після перемоги останнього КПП пішла в опозицію через те, що новообраний президент надав її членам набагато менше міністерських посад, аніж передбачалось[12].

2002 року Нумазалай було обрано до лав Сенату від Лікуали[13], де 10 серпня його було обрано на пост голови законодавчого органу[14]. Очолював Сенат до самої своєї смерті 2007 року.