Дені Сассу-Нгессо

Дені Сассу-Нгессо (фр. Denis Sassou Nguesso МФА: [dəˈni sasungɛˈso]; нар. 23 листопада 1943(19431123)) конголезький політичний діяч, президент Республіки Конго від 1979 до 1992 року та від 1997 року.

Дені Сассу-Нгессо
фр. Denis Sassou Nguesso
Прапор
5-й Президент Республіки Конго
5 лютого 1979  31 серпня 1992 року
Попередник: Жоакім Йомбі-Опанго
Наступник: Паскаль Ліссуба
Прапор
7-й Президент Республіки Конго
з 25 жовтня 1997 року
Попередник: Паскаль Ліссуба
Прапор
4-й Голова Африканського Союзу
січень 2006  січень 2007 року
Попередник: Олусегун Обасанджо
Наступник: Джон Куфуор
 
Народження: 23 листопада 1943(1943-11-23)[1][2][3] (78 років)
Edoud, Owando Districtd, Регіон Кувет, Республіка Конго
Країна: Франція, Народна Республіка Конго і Республіка Конго
Релігія: католицька церква
Партія: Конголезька партія праціd
Шлюб: Antoinette Sassou Nguessod
Діти: Едіт-Люсі Бонго Ондімба і Denis-Christel Sassou Nguessod
Нагороди:

Honorary Fellow of the African Academy of Sciencesd (2014)

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Виходець з селянської родини племені Мбоші. У 1961 закінчив школу, вступив на військову службу. Вступив до лав збройних сил в 1960 році, напередодні здобуття країною незалежності. Отримав військову освіту в Алжирі та Сен-Мексан-л'Еколь у Франції. У 1963 закінчив військове училище у Франції. Потім обіймав різні командні посади в армії Конго.

Був одним з організаторів перевороту в 1968 році, в серпні 1968 став членом правлячої хунти — Національної ради революції. З 1969 обіймав вищі посади в конголезькій партії праці. З 1972 — куратор армії по партійній лінії. У 1975-77 — партійний куратор оборони і держбезпеки. З 1976 — міністр оборони. З 1977 — полковник.

З березня 1979 — президент Республіки, глава уряду і глава партії, а також за сумісництвом міністр оборони, міністр держбезпеки і міністр внутрішніх справ.

Був переобраний на посаду президента Республіки у 2002 році з 90 % голосами виборців. 12 липня 2009 відбулися чергові президентські вибори. Окрім чинного президента Республіки, в них брали участь ще 12 кандидатів. Однак, на думку багатьох оглядачів, деякі з них були людьми, спеціально висунутими президентом з метою роздроблення опозиції, тоді як інші представляли карликові партії, і не мали шансу на перемогу[4].

У другому турі президентських виборів, що відбулися 20 березня 2016 року виборов 60 % голосів виборців[5].

Див. також

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.