Амур, що стоїть
«Амур, що стої́ть» (італ. Cupido-Apollo; також — «Аполло́н», «Купідо́н») — втрачена мармурова статуя амура, створена Мікеланджело Буонарроті близько 1496 —1497 рр. Існують припущення, що «Мангеттенський амур» (чи «Юний лучник») є цією статуєю[1].
 | |
| італ. Cupido-Apollo | |
|---|---|
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Час створення: | бл. 1496 —1497 рр. |
| Розміри: | ? см |
| Матеріал: | мармур |
| Жанр: | Ню |
Історія створення
Про замовлення банкіром Якопо Ґаллі статуї «Купідона в натуральну величину» згадує Вазарі[2]. У листі до батька[а] Мікеланджело писав, що «(…) взявся зробити фігуру для П'єро Медичі і купив мармур, але так нічого й не розпочав, бо він не виконав своєї обіцянки. Тому (…) роблю іншу фігуру для свого задоволення»[3]. Не збереглося достовірних відомостей про цю роботу, однак, вважається, що це може бути «Купідон», який зберігається у Лондонському музеї Вікторії та Альберта[4].
Образ у мистецтві
Статуя побіжно згадується у романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961)[5].
Примітки
- а. ^ Лист від 19 серпня 1497 року
Посилання
- Adrian Darmon (2000). Michelangelo in Paris. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2012.
- Вазарі, 1970, с. 308.
- Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 94.
- Дживелегов А., Микельанджело: «Вакх». «Купидон». «Аполлон»[недоступне посилання з червня 2019]
- Irving Stone. The Agony and the Ecstasy (англ.). www.scribd.com. с. 329. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2012.
Джерела
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
- Дживелегов А. Микельанджело. — М. : Молодая гвардия, 1938. — 318 с. (рос.)
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)