Амфісбена (міфологія)

Амфісбе́на — міфічна двоголова змія, відома з праць античних авторів і середньовічних бестіаріїв. Описується як змія з головами по обидва кінці тіла.

Сучасне зображення амфісбени за зразком середньовічних ілюстрацій

Варіанти назви

  1. Amfivena — варіант написання назви амфісбени латиницею
  2. Amphisbaena — варіант написання назви амфісбени латиницею
  3. Anphivena — варіант написання назви амфісбен латиницею
  4. Fenmine — варіант написання назви амфісбен латиницею

По-грецьки «амфісбена» означає «та, що рухається в двох напрямках».

Опис

У античній «Фарсалі» перераховуються справжні і вигадані змії, яких воїни Катона зустріли в африканських пустелях у I ст. до н. е. Зокрема є парка, що «рухається сторч, як посох», якул, що летить по повітрю, як стріла, і громіздка амфісбена з двома головами по обидва кінці тіла. Подібно описує її Пліній Старший, додаючи: «… немов однієї голови їй мало, щоб викинути свою отруту»[1].

За твердженнями античних авторів, амфісбена харчується мурахами. Якщо змію розрізати на дві частини, то вони з'єднаються.

«Скарбниця» Брунетто Латіні менш сентенційна і більш докладна: «амфісбена — це змія з двома головами, одна на звичайному місці, інша на хвості; обома вона може вжалити, рухається швидко, і очі в неї горять, як свічки». У XVII столітті сер Томас Браун, переконаний, що не буває тварини, у якої немає верхньої та нижньої частини, зпереду і ззаду, лівого і правого боку, заперечував існування амфісбени, у якій обидва кінці передні. На Антильських островах і в деяких регіонах Америки згадувалася схожа істота, в просторіччі звана «туди-сюди», «двоголова змія» і «мурахова мати».
Цілющі властивості амфісбени та незвичайний спосіб її пересування були прославлені ще Плінієм (1: с.7).: «Ящір з двома головами (по обох кінцях тіла розміщеними), звідки і назва, що означає по-грецьки „в обидві сторони“, бо амфісбена, одною пащею зa іншу вчепившись, як колесо дуже швидко котитися може, в яку тільки сторону забажає» (49: с.277). Однак, пише Лукан (Pharsalia, ix.719): «і падає амфісбена, намагаючись рухатися в сторону кожної з голів» …

Також відомо, що вона не боїться холоду. Причому, якщо вірити Ісидору Севільському (Etymologies, Book 12, 4:20), амфісбена— «єдина з усіх змій, що без страху на холод виходить».

Символіка амфісбени

Зображення амфісбени, яка кусає власний хвіст, близькі до зображень уробороса — символа нескінченності, гармонії протилежностей. В геральдиці амфісбена має риси інших тварин: крила, лапи, хижу звірину голову. Амфісбеновими називаються геральдичні тварини, на хвіст яких поміщається додаткова голова.

Галерея

Джерела

  1. Бестіарій Анджея Сапковського / «Ні золота в Сірих Горах» — М .: АСТ, 2002 (49)
  2. Isidori Hispalensis Episcopi Etymologiarum Sive Originum Libri XX. Vol. 1-2 / Ed. W.M. Lindsay. — Oxford: Clarendon Press, 1911 (88)
  3. Анджей Сапковський «Останнє бажання» — М .: АСТ, 2012 (677)
  4. The Etymologies of Isidore of Seville / Stephen A.Barney, W.J.Lewis, J.A.Beach, Oliver Berghoff — N.Y .: Cambridge University Press, 2006 (1175)

Онлайн джерела

  1. The Medieval Bestiary (en)
  2. The Aberdeen Bestiary (en)
  3. Амфісфбена на сайті «Бестіарій»

Примітки

  1. Пліній Старший. Природнича історія, Книга 8, 35
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.