Анафаза

Анафаза (від грецьк. ἀνά, «вверх» and φάσις, «стадія»), стадія мітозу під час якої подвоєні хромосоми у вигляді сестринських хроматид розділяються та рухаються до протилежних полюсів ділення. Хромосоми мають максимальний ступінь конденсації в пізній анафазі, що допомагає сегрегації та подальшому формуванню нових ядер в дочірніх клітинах.[1]

Перехід від метафази до анафази є точкою контролю та регуляції, оськільки він є точкою неповернення в мітозі. Метафаза закінчується руйнацією білка цикліну B. Циклін B марукється убіквітином, який є маркером що означає його розщеплення в протеасомі. Анафаза починається коли комплекс промотування анафази мітить інгібіторний шаперон що має назву сек'юрін  убіквітином для знищення. Сек'юрін білок-інгібітор протеази відомої як сепараза. Деструкція сек'юріну робить активною сепаразу, яка в свою чергу розрізає когезін, кільцевий білок що утримує сестринські хроматиди разом.[2] Сестринські хроматиди роз'єднуються по центромері, після чого кожна з пари хромосом розходиться до різних полюсів веретена поділу клітини.

Поки хромосоми притягуються до полюсів веретена поділу за рахунок мікротрубочок та моторних протеїнів, некінетохорні мікротрубочки подовжуються і відштовхуються одна від одною, розтягуючи клітину паралельно головній осі веретена поділу та сприяючи ще більшому віддаленню хромосом.[3]

Клітина на стадії анафази. Зображення отримане за допомогою флуоресцентної мікроскопії

Після закінчення анафази клітина переходить в телофазу.