Андаманці

Андама́нці (мінкопі) — корінне населення Андаманських островів (Індія). Андаманці майже повністю винищені англійськими колонізаторами (на початок 2010 року залишилось 52 представники з восьми племен). За іншими даними, нині налічується ще понад 200—300 чоловік племені джарава. Визначити чисельність складно, оскільки плем'я джарава уникає контактів, а уряд Індії сприяє ізоляції задля порятунку їх автентичності.

Андаманці
Андаманці у 1875 році
Кількість близько 100 чол.
Ареал  Індія
Андаманські острови
Мова андаманська
Релігія анімізм

Розселення

На початок 21 століття андаманці населяють внутрішні ділянки Андаманських островів і невеликий острів Сентінел. Частина їх після здобуття незалежності Індією переселена на острів Стрейт. Політично острови входять до складу Індії, географічно ближче до М'янми, розташовані між 10° і 15° північної широти. До складу архіпелагу входять острови: Північний Андаман, Середній Андаман, Південний Андаман, Малий Андаман Ратленд та інші дрібніші. Найбільш схильними до контактів з чужинцями є онге.

Північні андаманці (мешканці Великих Андаманських островів — ака-кари, ака-кора, ака-боа, ака-Джеря, ака-Беа тощо) і південні андаманці (онге Малих Андаманських островів, джарава Великого Андаману, мешканці островів Північний Сентінел, Ратленд).

Плем'я бо

У лютому 2010 року на Андаманських островах у віці 85 років померла остання представниця племені бо, яке, як вважається, проживало на островах останні 65 тисяч років[1]. Боа-старша була також останнім у світі носієм мови бо (англ. Aka-Bo language). Померла Боа-старша зуміла пережити цунамі в південно-східній Азії 26 грудня 2004 року. Вона розповідала:

Ми всі були там, коли прийшов землетрус. Старійшина сказав нам: Земля розділиться на частини, не біжіть і не рухайтеся.

Племена

Походження

Андаманці відносяться до негроїдів (негроїдно-пігмейський антропологічний тип). Існувала гіпотеза, що андаманці — нащадки африканських рабів, що розбилися на португальському кораблі. Зараз встановлено, що це залишки тубільного населення, негритоси, близькі до семангів і аета. Їх расовий типаж зрівнянний з типом африканських пігмеїв, зріст — 4 фути 10 дюймів (1,43 м) у чоловіків, і ще менше у жінок (1,38 м). Колір шкіри варіюється від чорного до червоно-коричневого (у онге).

Колонізація

У 1858 році, коли англійці почали завоювання островів, тут налічувалося 5 тисяч аборигенів. Вони були єдиним населенням островів. У 1857-1859 роках Андаманські острови стали місцем заслання повсталих проти влади. У результаті колонізації тут спалахнули епідемії, у тому числі венеричних захворювань, почалася масова загибель серед місцевих жителів від занесених завойовниками хвороб. Якщо в середині XIX століття тут проживало близько 5 000 осіб, то на початку XX століття залишилося всього 625. Після здобуття Індією незалежності решту андаманців переселили на острів Стрейт.

Мова

Андаманська мова — відособлена, складається з декількох окремих племінних мов. Вчені вважають, що мови корінних андаманців, які вважаються переселенцями зі східної Африки, є останніми у світі мовами, які сягають своїм корінням палеоліту, коли людина ще не займалася землеробством. Таким чином, місцевим мовам не менше 10 тисяч років. Декілька діалектів — беа, бажінгдіджі, ерева, джірава, онге, які діляться на піддіалекти. Мови ізольовані, можливо, що, відповідно до теорії Дж.  Грінберга, віддалено споріднені з папуаськими.

Господарство

Основним заняттям андаманців було збиральництво, мисливство та рибальство (полювали на морських черепах, диких свиней), знали кераміку. Одяг в андаманців мінімальний, це пов'язка на стегнах з рослинних волокон. Живуть сім'ями в малих общинних круглих хатинах, вкритих очеретом і пальмовим листям, об'єднаних навколо площі для зборів і танцювальних обрядів.

Лісові андаманці (більш осілі) займаються полюванням на диких свиней з луком та гарпуном, з собаками. Займаються збиранням плодів, ягід, меду. Живуть у великих будинках на декілька сімей, існують чоловічі будинки, неодружених хлопців, які пройшли ініціацію.

Дім південних андаманців — круглий, з конічним дахом, північних — прямокутний, з двосхилим дахом з пальмового листя.

Суспільний устрій

У суспільному устрої андаманців зберігалися пережитки двофратріального поділу і матріархату. Збереглася племінна організація, при тому, що локальні групи слабко консолідовані.

Вірування

У релігії велику роль відігравав культ одухотворення природи, особливо мусону — Пугугу (Білику), а також культ героя Томо. У наш час існує тут і християнська церква.

Примітки
  1. Помер останній носій однієї з найдавніших мов людства — ТСН.

Література
  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Маретина С. А. Андаманцы. К проблеме доземледельческих обществ. СПб: РАН — Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого (Кунсткамера), 1995. (рос.)
  3. Токарев C. А. Религии в истории народов мира. М., 1976. (рос.)
  4. Энциклопедия «Народы и религии мира», М.- 1998. (рос.)
  5. Языки и диалекты мира, М. — 1982. (рос.)
  6. Вайдья С. Острова, залитые солнцем. Перевод с английского. М., 1968. (рос.)
  7. Сингх И. Н. Повесть об Андаманах. М., 1984. (рос.)
  8. Radcliffe-Brown A. The Andaman Islanders. Cambridge, 1911. (англ.)
  9. Man E. H. On the abooriginal inhabiitants of the Andaman islands. L., 1932. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.