Андерс Війкман

У 1967 році закінчив Стокгольмський університет. Бакалавр політології та економіки.

У 1971 — 1978 роках — член Риксдагу.

У 1979 — 1988 роках — генеральний секретар Шведського Червоного хреста. Під час керівництва організацією почав реалізацію низки проектів, в тому числі, створення Центру по реабілітації жертв тортур, Центру профілактики ВІЛ/СНІДу, а також основні програми запобігання стихійним лихам у Східній Африці. У 1981 — 1989 роках президент Комісії Міжнародного Червоного Хреста з ліквідації наслідків стихійних лих[2].

У 1989 — 1991 роках — генеральний секретар Шведського товариства охорони природи.

У 1992 — 1994 роках — генеральний директор Шведського агентства з питань наукового співробітництва з країнами, що розвиваються.

У 1995 — 1997 роках — помічник Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй та директор з політики Програми розвитку ООН. У 1998 році — посол МЗС Швеції.

У 1999 — 2009 роках — депутат Європейського парламенту. Як член Європарламенту, він зосередився на питаннях, пов'язаних зі зміною клімату, енергетичній політиці, охороні навколишнього середовища та здоров'я, розвитку співробітництва та гуманітарних питаннях[3]. Член Християнсько-демократичної партії Швеції.

З 20 липня 1999 року по 13 липня 2009 року — член парламентської фракції Європейська народна партія (християнські демократи) і європейські демократи.

З 21 липня 1999 року по 14 січня 2002 року — член Комітету з питань промисловості, зовнішньої торгівлі, науки і енергетики.

З 22 липня 1999 року по 9 жовтня 1999 року — заступник голови Делегації у Парламентській комісії зі співробітництва та делегацій по зв'язках з Україною, Білоруссю і Молдовою.

З 14 вересня 1999 року по 19 липня 2004 року — представник від Європейського парламенту в Об'єднаній Парламентській асамблеї Угоди між країнами Африки, Карибського басейну і Тихого океану і Європейським Союзом.

З 17 січня 2002 по 21 січня 2002 року — член, а з 22 січня 2002 року по 19 липня 2004 року — заступник голови Комітету з розвитку та співробітництва.

З 21 липня 2004 року по 13 липня 2007 року з 15 січня 2007 року по 13 липня 2009 року — член Комітету з охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я та безпеки харчових продуктів.

З 19 січня 2006 року по 14 лютого 2007 року — член Тимчасового комітету з розслідування передбачуваного застосування європейських країн ЦРУ для перевезення та незаконного утримання під вартою в'язнів.

З 10 травня 2007 року по 4 лютого 2009 року — член Тимчасового комітету зі зміни клімату.

Крім того, займав пост заступника члена в різних комітетах чи комісіях, а саме:

• З 21 липня 1999 року по 14 січня 2002 року — заступник члена Комітету з розвитку та співробітництва.
• З 13 грудня 2000 року по 9 жовтня 2001 року — заступник члена Тимчасового комітету з генетики людини та інших нових технологій в сучасній медицині.
• З 17 січня по 22 жовтня 2002 року — заступник члена Комітету з питань промисловості, зовнішньої торгівлі, науки і енергетики.
• З 23 жовтня 2002 року по 19 липня 2004 року — заступник члена Комітету з охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я та споживчої політики.
• З 22 липня 2004 року по 14 січня 2007 року, з 31 січня 2007 роки 13 липня 2009 року — заступник члена Комітету з розвитку.
• З 15 вересня 2004 року по 13 березня 2007 року і з 14 березня 2007 по 13 липня 2009 року — заступник члена Делегації зі зв'язків з Сполученими Штатами Америки.

У 2002 році був Головою групи спостерігачів Європейського Союзу на загальних виборах в Кенії[4].

З 2010 року — старший радник Стокгольмського інституту навколишнього середовища і Лінчепінського університету. З 2011 року — голова уряду Швеції в Цільовій групі з перегляду державних закупівель.

У січні 2015 року призначений Головою шведського Міжпартійного комітету з екології[5].

1. Club of Rome Архівовано вересень 23, 2015 на сайті Wayback Machine. (англ.)
2. Who is Anderss Wijkman? (англ.)
3. EASAC (англ.)
4. Глава группы наблюдателей Европейского Союза Андерс Вийкман назвал прошедшие в пятницу в Кении всеобщие выборы важным шагом в развитии демократии в стране — Радио «Свобода», 29.12.2002 17:56
5. Информация на сайте ЮНЕП (англ.)