Анджело Санудо

Походив з венеціанського патриціанського роду Санудо. Син Марко I, герцога Архіпелагу, та грецької аристократки. Перша письмова згадка про Анджело відноситься до 1216 року, коли він брав участь у поході батька проти епірського деспота.

Мав зустріч в Фессалоніках з латинським імператором Генріхом I, де отримав визнання як спадкоємець герцогства Архіпелагу.

1227 роки після смерті батька успадкував його володіння та титул. Того ж року приніс омаж латинської імператору Роберту I. Його сильний флот тримав під контролем води Егейського моря, протистояв намірам Нікейський імперії, яка на той час відвоювала Самос, Хіос і Лесбос.

У 1230 виступив на допомогу Джованні Сторлато, венеціанським губернатору Криту, де почалося повстання місцевого населення, яке підтримав нікейський імператор Іоанн III. Разом з тим особисто Анджело залишився на Наксосі, оскільки побоювався нападу на землі герцогства нікейського флоту.

У 1235 Анджело відправив флот на допомогу латинської імператору Балдуїну II під час облоги Константинополя військами болгарського царя Івана Асена II і нікейського імператора Іоанна III. Втручання герцога Наксоса сплутало плани ворогів і змусило їх підписати мир на 2 роки з Латинською імперією. У відповідь нікейський флот захопив острів Аморгос, яким володів родич Анджело — Джеремія Гізі.

У 1247 році Анджело Санудо рушив на допомогу Вільгельму II, князю Ахейї, що облягав останній грецьку фортеця Момемвасію, яка здалася в 1249 році. В 1248 році латинський імператор Балдуїн II передав васальні права над герцогством Архіпелаг ахейському князю. Внаслідок цього Анджело Санудо приніс омаж Вільгельму II.

1259 року як васал Ахейського князівства доєднався до походу проти нікейського імператора Михайла VIII, але у битві при Пелагонії латинські володарі зазнали нищівної поразки, а Анджело разом з Вільгельмом II потрапив у полон. Герцогу вдалося досить швидко звільнитися і повернутися на Наксос.

1261 року не зміг запобігти відвоюванню Константинополя Михайлом VIII. Латинський імператор Балдуїн II, що переховувався у Фівах, особисто присвятивсина Анджело — Марко — в лицарі Латинської імперії. Останній спадкував Анджело Санудо після його смерті 1262 року.

Дружина — донька Макера де Сент-Монтальто, сеньйора Шаракса

Діти:

• Марко (д/н—1303), 3-й герцог Архіпелагу
• Мартіно, сеньйор Парос і Антіпароса
• Марія, дружина Паоло Навігайосо, сеньйора Лемноса

• R-J Loenertz, Les seigneurs tierciers de Négrepont, Byzantion, vol. 35, 1965, re-edited in Byzantina et Franco-Graeca: series altera (1975), pp 176,180
• Mihail-Dimitri Sturdza, Dictionnaire Historique et Généalogique des Grandes Familles de Grèce, d'Albanie et de Constantinople, Paris: Sturdza, 1983, p. 549