Антикапіталізм

Анархісти виступають за повне скасування держави[2]. Багато анархістів (у тому числі прихильники лівого анархізму, соціального анархізму та комуністичного анархізму) проти капіталізму[2] на тій підставі, що він тягне за собою соціальне панування (через нерівність у розподілі багатства) одних людей над іншими. Деякі форми анархізму виступають проти капіталізму в цілому, підтримуючи при цьому деякі принципи капіталізму, такі як ринковість економіки (мютюелісти), а деякі навіть приватну власність (анархо-індивідуалісти).

Антиглобалісти вважають, що нинішня модель глобалізації сформована під заступництвом світового капіталу і веде за собою:

• Зростання розриву в доходах, рівні споживання, здоров'я, освіти в країнах «золотого мільярда» і «третього світу».
• Неприпустимі умови для працівників низької кваліфікації транснаціональних корпорацій.
• Домінування масової поп-культури, зниження вільної творчості, «стандартизація умов».
• Споживче та хижацьке ставлення до природи, спроба «обходу» екологічних проблем, вивезення брудних виробництв у країни «третього світу».
• Панування ідеології неолібералізму з метою дедалі більшої експансії капіталу в усьому світі, формування з країн-неучастників «золотого мільярда» сировинних придатків так званих «розвинених країн».

Фашизм має змішанні позиції по капіталізму, тоді як підтримує право приватної власності, фашизм є ворожим до понять невтручання капіталізму, вільної торгівлі, економічного індивідуалізму, матеріалізму і буржуазної культури. Фашисти визнають існування класового конфлікту, який існує в капіталістичних суспільствах і шукають його рішення.

Соціалізм має різні теорії економічної організації — державна або пряма власність працівника та адміністрації на засоби виробництва і доступ до розподіл ресурсів, суспільство характеризується рівним доступом до ресурсів для всіх людей, з егалітарним методом компенсації[3][4][5]. Соціалісти виступають за кооперативний/громадський або державний контроль економіки, з демократичним контролем з боку людей над державою, хоча є деякі недемократичні філософії. Форма власності «державна» або «робочий кооператив" є фундаментальною опозицією "приватній" власності на засоби виробництва, що є визначальною рисою капіталізму. Більшість соціалістів стверджують, що капіталізм несправедливо концентрує владу, багатство і прибуток, серед невеликої частини суспільства, яка управляє капіталом і отримує свої багатства шляхом експлуатації, придушують технологічний та економічний прогрес, підтримуючи анархію у виробництві.

Комунізм і революційний марксизм мають розбіжності з капіталізмом і економічним лібералізмом на фундаментальній основі — комуністи прихильники комунальної власності на засоби виробництва і прийняття економічних рішень у суспільстві, зі скасуванням приватної власності та держави. Фрідріх Енгельс, один з засновників сучасної соціалістичної теорії, виступив за створення суспільства, яке дозволяє широке застосування сучасних технологій для раціоналізації економічної діяльності за рахунок усунення властивої капіталізму анархії виробництва[6][7]. Марксизм наводить аргументи на користь колективної власності на засоби виробництва, ліквідації експлуатації праці[8], і, урешті-решт, скасування держави, з проміжним етапом, невизначеної тривалості, на якому держава буде використовуватися для усунення слідів капіталізму. Деякі комуністичні держави оголошували, що скасували капіталізм, хоча деякі марксистські теоретики характеризують цей статус як державний капіталізм, а не антикапіталізм[9][10].