Антонов Володимир Павлович
Володи́мир Па́влович Анто́нов (Антонов-Саратовський; *31 липня 1884, Саратов — 3 серпня 1965, Москва) — нарком внутрішніх справ УРСР, голова Донецького губревкому, радянський юрист і державний діяч.
| Антонов Володимир Павлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
31 липня (12 серпня) 1884 Саратов, Російська імперія[1] |
| Помер |
3 серпня 1965[1] (81 рік) Москва, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | політик |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Народився в Саратові в сім'ї службовця, закінчив юридичний та історико-філологічний факультети Московського університету.
Член КПРС з 1902.
Активний учасник трьох рос. революцій. З початком Жовтневого перевороту брав участь в становленні Радянської влади в Саратові, керував загонами Червоної гвардії, голова Саратовського губернського виконкому (1917—1918), в 1919 — член колегії НКВС РСФРР, потім — Рев. трибуналу Пд. фронту.
З грудня 1919 — голова губревкому в Донбасі, пізніше — нарком внутрішніх справ УРСР (1920—1921), уповноважений по боротьбі з махновщиною, член РВР 4-ї армії.
Антонов — делегат VIII і IX з'їздів партії, 3-го та 4-го з'їздів Рад, обирався членом Президії ВЦВК.
В 1921—1923 — ректор Комуністичного університету ім. Я. М. Свердлова. Довгий час працював на різних постах в органах юстиції. Член Верховного Суду СРСР (1923—1938).
З 1941 — персональний пенсіонер.
Відзнаки і нагороди
Указом Президії ВР СРСР від 20 грудня 1955 року нагороджений орденом Леніна.
Примітки
- Антонов-Саратовский Владимир Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.