Антоніос Васілакіс

Майбутній художник народився на острові Мелос. В молоді роки сина родина Васілакіс перебралась у місто Венеція. У зв'язку і запеклою боротьбою з поневоленням турками-османами, грецькі мешканці колишніх територій Візантії та островів масово емігрували у князівства Італії. Серед емігрантів був і малий Антоніос Васілакіс. У Венеції був квартал греків-емігрантів, але не всіх греків місцеві венеціанці сприймали своїми. Не своїм, чужинцем був і Антоніос Васілакіс, що відбилось у прізвиську L’Aliense (чужинець).

Молодий Антоніос 1572 року влаштувався до майстерні художника Паоло Веронезе. [1574]] року його залучили до створення тріумфальної арки до прибуття у Венецію короля Франції Генріха ІІІ, проект котрої створив архітектор Андреа Палладіо. Над декором арки працювали Якопо Тінторетто та Паоло Веронезе, у майстерні котрого працював і Вассілакі.

Відомо, що він був помічником Паоло Веонезе при створенні ним фресок. Співпрацював він також із іншими братами родини Кальярі. Разом із художником Бенедетто Кальярі 1579 року він працював над фресками палацу єпископа у місті Тревізо. Його запросив помічником художник і архітектор Даріо Варотарі (1539-1596), коли працював над декоруванням вілли Емо Каподілісти у Монтеккіа поблизу міста Падуя.

1577 року Палац дожів у Венеції постраждав від пожежі. Масштаб ремонтно-відновлювальних робіт був настільки великим, що з ним не міг би упоратись один художник. Над декором Палацу дожів працювало декілька майстрів, залученим до робіт був і Антоніос Васілакіс. Він отримав завдання декорувати практично усі важливі зали, серед котрих — Зала нарад Десяти, Зала Великої Ради, зала Сенату, Зала компасу.

1559 року бенедиктинські ченці наважились оновити декор в церкві Сан Джорджо Маджоре. Декор вівтаря доручили створити Архітекторові Андреа Палладіо. Палладіо невдовзі помер, роботи в церкві затяглися на двадцять один рік. Нарешті проект доручили Васілаккі. За його проектом були створені чотири євангелісти з бронзи, що і прикрасили вівтар церкви. Бенедиктинському ордену належала також церква св. апостола Петра у місті Перуджа. Васілаккі отримав замову на цикл картин з житія Христа. 1602 року художник працював для собору у місті Сало.

1600 року митець став членом Товариства св. Миколая греків у Венеції, одної з найактивніших громад іноземців у місті.

Художник мав власного історіографа. Ним був художник і учень майстра Карло Рідольфі.

Син художника Стефано теж став художником. Він співпрацював із батьком, але помер молодим. Дві доньки художника стануть чорницями. Серед учнів митця був Томмазо Долабелла (бл. 1570-1650).

Антоніос Васілакіс помер 73-річним 15 квітня 1629 року у Венеції і був похований наступного дня.

Антоніос Васілакіс. «Захоплення Тіра», палац Дожів, 1590 р.

• 
  Антоніос Васілакіс. «Мадонна з немовлям, святими і донатором», 16 ст., Церква Сан-Франческо делла Вінья Венеція.
• 
  Антоніос Васілакіс. «Поклоніння волхвів», Палац дожів.
• 
  Антоніос Васілакіс. «Побиття Христа біля колони»

• https://web.archive.org/web/20061017223630/http://ville.inews.it/ealiense.htm (довідкова біографія)
• Gould, John. Biographical dictionary of painters, sculptors, engravers, and architects, from the earliest ages to the present time: interspersed with original anecdotes, Volume 2. — Greenland, 1838. — P. 577.
• Myers, Bernard Samuel – Myers, Shirley D. McGraw-Hill dictionary of art, Volume 1. — McGraw-Hill, 1969. — P. 65.
• Turner, Jane. Encyclopedia of Italian Renaissance & Mannerist art, Volume 1. — Macmillan Reference, 2000. — P. 1690. — ISBN 0333760948.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антоніос Васілакіс