Аньго
Аньго (кит. 安國; д/н — 94) — шаньюй хунну в 93—94 роках.
| Аньго | |
|---|---|
| Помер | 94 |
| Батько | Хухан'є II |
| Брати, сестри | Хайтун-Шічжухоуді, Хусє-Шічжухоуді і Сюлань-Шічжухоуді |
Життєпис
Син шаньюя Їфаюлюді. При народженні отримав ім'я Аньго. Брав участь у військових походах проти північних хунну. 89 року звитяжив у битві в Алтайських горах проти Північного шаньюя.
93 року після смерті стриєчного брата Сюлань-Шічжухоуді став новим шаньюєм. Обрав політику єднання усіх хунну. Ймовірно, мав на меті здобути самостійність від Східної Хань. Йому протистояла частина знаті на чолі зі східним гулі-ваном Шицзі. Аньго спробував убити того, але невдало. Шицзі перебрався до фортеці Уюань, де дістав підтримку ханьських військ.
Водночас шаньюй погиркався з дуляо-гянгюнєм (урядником над південними хунну) Ду Чуном, який доповів імператорові Лю Чжао про намір Аньго відокремитися. У відповідь до ставки шаньюя в Ордосі відправили військо. З частиною війська Аньго відступив на північ, де планував здобути підтримку місцевих хунну, настроєних антикитайські. Разом з тим шаньюй вів постійні перемовини з ханьськими урядовцями. Зрештою 94 року внаслідок змови його вбили. Новим володарем став стриєчний брат попереднього Тінду-Шічжухоуді.
Джерела
- Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell
- Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press
- Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press
- Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill