Аполлон-7

«Аполлон-7» (англ. Apollo 7) — перший пілотований космічний корабель серії Аполлон. Перший американський екіпаж з трьох осіб[1].

Аполлон-7
Космічний корабель Аполлон-7
Ракета-носій «Сатурн IB AS-205»
Місце запуску мис Кеннеді, Флорида, стартовий комплекс 34
Дата запуску 11 жовтня 1968, 15:02:45 UTC
Місце посадки Атлантичний океан, 27°32′ пн. ш. 64°04′ зх. д.
Дата посадки 22 жовтня 1968, 11:11:48 UTC
Тривалість польоту 10 діб 20 годин 9 хвилин 3 секунди
Кількість обертів 163
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія

Аполлон-6

Аполлон-8

Метою польоту були комплексні випробування командного модуля на геоцентричній орбіті, а також випробовування командно-вимірювального комплексу.

Впродовж семи сеансів загальною тривалістю 90 хвилин астронавти показували внутрішню будову корабля, пульт управління, скеровували камеру на себе, а також на ілюмінатори корабля, виконували зйомку окремих ділянок Землі.

Опис

Апарат складався з двоступеневої ракети-носія Сатурн-1Бі (ступені S-1B і S-IVB), відсіку приладів, корабля Аполлон № 101 («Блок II») у складі командного і службового відсіків, системи аварійного порятунку на старті.

Екіпаж «Аполлона-7». Донн Ейсел — ліворуч. Волтер Ширра — в центрі. Волтер Каннінгем — праворуч.

Екіпаж

Основний

Дублерний

Запасний

Задачі польоту

  • орієнтація другого ступеня ракети-носія з пристикованим до неї кораблем за допомогою двигунів системи орієнтації ступеня — за участю безпосередньо астронавтів. При цьому мала імітуватися орієнтація ступеня з кораблем для забезпечення переходу на траєкторію польоту до Місяця.
  • причалювання корабля до другого ступеня ракети-носія до відстані 1-2 метра. При цьому мало імітуватися причалювання командного модуля до місячного модуля при підготовці польоту до Місяця.
  • візуальні спостереження, фотографування і навігація з використанням зоряного неба та земних орієнтирів з геоцентричної орбіти.
  • випробовування обладнання корабля.
  • телепередачі з борту — вперше в практиці американських пілотованих польотів.
  • випробовування 14 наземних та 3 корабельних станцій спостереження.

Програма польоту була повністю виконана.

Передстартова підготовка

Старт корабля «Аполлон-7»

Передстартова підготовка в основному відбувалася за графіком. За 2 години до розрахункового моменту старту астронавти зайняли свої місця на кораблі. Було закорковано люк. За півгодини до старту зламався і застряг на висоті 66 м аварійний підйомник вежі обслуговування. Попри це передстартова підготовка тривала.

За 7 хвилин до старту підготовку припинили, оскільки надійшов сигнал про незавершення охолодження одного з двигунів другого ступеня ракети-носія. Встановили, що сигнал помилковий.

Запуск

Корабель «Аполлон-7» стартував 11 жовтня 1968 о 15:02:45 GMT, за розрахунковим часом.

Ракета-носій вивела корабель на геоцентричну орбіту з початковим періодом обертання 89,7 хвилин.

Політ

Перша доба

Другий ступінь ракети-носія з перехідником. Фото астронавтів Аполлон-7

Через півтори години польоту залишки палива другого ступеня повністю стравили, внаслідок чого ступінь з кораблем дістав прискорення. Потім астронавти за допомогою ручної системи управління кораблем запустили допоміжний двигун ступеня і виконали кілька поворотів системи «ступінь-корабель» за трьома напрямками.

Наприкінці 3-ї години польоту астронавти включили систему розділення ступеня і корабля, а потім чотири допоміжні двигуни корабля. В результаті корабель віддалився від ступеня на 15 метрів.

Ширра розвернув корабель на 180 градусів за тангажем і на 60 градусів за рисканням, щоб астронавти могли здійснити причалювання корабля до ступеня та фотографування ступеня і перехідника, який на ньому залишився.

Під час спільного польоту, який тривав 15 хвилин, Ширра підводив корабель до ступеня на 1,2 метра.

По закінченні спільного польоту були включені додаткові двигуни, і корабель перейшов на орбіту, яка дещо відрізнялася від орбіти ступеня.

На 4-й годині польоту орбіту корабля було скореговано за допомогою допоміжних двигунів для забезпечення наступної доби експерименту по зближенню зі ступенем з відстані близько 150 км.

На 15-й годині польоту на основі траєкторних змін було встановлено, що збурення орбіти ступеня аеродинамічним гальмуванням, відрізняється від розрахункового, і для проведення експерименту зі зближення орбіту корабля знову відкоригували.

Уоллі Ширра дивиться в ілюмінатор на 9-тий день місії.

Друга доба

Через 26 годин після початку польоту розпочався експеримент зі зближенню корабля із другим ступенем ракети-носія, що літав на орбіті самостійно. Корабель підійшов до ступеня на приблизно 20 м і впродовж 20 хвилин здійснював спільний політ зі ступенем. Потім корабель за допомогою допоміжних двигунів вийшов на іншу орбіту з висотою перигею 226 кілометров та висотою апогею приблизно 300 км. Астронавти вели спостереження за ступенем за допомогою секстантуа на відстані понад 550 км.

На 45-й годині польоту всі астронавти зняли скафандри й одягли легкі комбінезони.

Третя-десята доба

13 жовтня астронавти виконували різні експерименти та спостереження за програмою польоту. Починаючи з цього дня встановився добовий цикл — 16 годин роботи, 8 годин відпочинку.

На 4-у добу польоту (14 жовтня) відбувся перший телесеанс з борту корабля. Він, як і наступні сеанси, тривав 10 хвилин.

У цей день вимкнулася електрична шина, яка забезпечувала живлення змінним струмом. Каннінгем ручним перемикачем швидко увімкнув її і цим запобіг виходу з ладу перетворювача постійного струму у змінний. Керівники польоту, побоюючись нового вимкнення шини, вирішили перевести корабель на орбіту з нижчим перигеєм — аби гальмівний імпульс для виходу з орбіти міг бути забезпечений допоміжними двигунами (в разі вимкнення шини неможливе регулювання вектора тяги основного двигуна). Корабель за допомогою основного двигуна, який пропрацював 9 секунд, було виведено на орбіту з висотою перигею 167 км висотою апогею 295 км.

15 жовтня відбувся короткий телесеанс. З'явилися симптоми застуди у астронавтів. Астронавти відзначили забруднення ілюмінаторів, яке заважало нормальним спостереженням. Увімкненням основного двигуна висоту апогею знизили до 290 км. При цьому включенні імітувалася корекція траєкторії на трасі «Земля-Місяць».

На 6-7 добу польоту відбулися телесеанси з борту корабля. Астронавти спостерігали ураган «Гледіс».

18 жовтня увімкнули основний двигун для опробування ручної системи управління вектором тяги, яка використовується при відмові автоматики. Двигун пропрацював 66 секунд, а висота апогею орбіти корабля збільшилася до 450 км.

19 жовтня відбувся 5-й сеанс телезв'язку з Землею. Астронавти стали дратівливими — вони виконали практично всю програму польоту і були мало зайняті роботою. Порада Землі — збільшити тривалість сну.

20 жовтня увімкнули основний двигун — висота апогею знизилась до 435 км. При цьому увімкненні імітували корекцію траєкторії на трасі «Місяць-Земля». Відбувся 6й сеанс телезв'язку з Землею. Астронавтам запропонували виконати кілька додаткових експериментів, не передбачених програмою.

21 жовтня увімкнули основний двигун для забезпечення посадки у визначеному районі. Відбувся останній — 7-й сеанс телезв'язку з Землею.

Повернення на Землю

22 жовтня корабель за програмою повернувся на Землю. У астронавтів внаслідок нежиттю були закладені дихальні шляхи і вони побоювалися, що при приземленні це може вплинути на барабанні перетинки. У зв'язку з цим було вирішено не одягати шоломи, аби мати безперешкодну можливість здійснювати ковтальні рухи. Існувала також загроза приводнення у районі урагану «Гледіс», але той минув осторонь.

На 164-му оберті (260-та година польоту) увімкнули основний двигун для сходження з орбіти, розпочали цикл операцій з відокремлення відсіку екіпажу від відсіку двигуна.

Відсік екіпажу увійшов до атмосфери на висоті 120 км над штатом Техас. Приводнення відсіку відбулося 22 жовтня 1968, 11:11:48 UTC. Відсік приводнився за 12 км від авіаносця «Ессекс». Похибка приводнення становила 5 км.

Екіпаж підняли на борт гвинтокрилу й доставили на авіаносець через 56 хвилин після приводнення. Відсік екіпажу підняли на борт за годину. Телевізійний репортаж про операцію з підняття екіпажу й відсіку наживо через супутник йшов у США та Європі.

Основні результати польоту

Успішно випробувано основний блок, який затвердили для польоту на Місяць.

Одержано медико-біологічні дані, які, у сукупності з даними, одержаними під час польотів кораблів серії «Джеміні», стали основою для планування місячних експедицій.

Керівники NASA висловили надію, що успішний політ Аполлон-7 відновив довіру до космічної програми.

В результаті польоту програма «Аполлон» знову увійшла в графік, який передбачав висадку на Місяць астронавтів до 1970 року.

Галерея

Джерело

  • Программа «Аполлон». Часть II. Обзор по материалам открытой иностранной печати.

Составитель: Гольдовский Д. Ю. ГОНТИ—1. Июль 1971. Тираж 650 экз. Экз.№ 0016

Див. також

Примітки

  1. Аполлон-7 на сайті НАСА(англ.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.