Апухтін Борис Трифонович

Почав грати у футбол у селищі Красково в дитячій команді гуртка «Красково» (Казанська залізниця).

Грав на позиції центрального півзахисника. Зріст — 178 см. Був дуже витривалим і працелюбним футболістом з великим діапазоном дій. Всю кар'єру провів у московських командах:

• 1916—1918 — юнацька команда Замоскворецького клубу спорту (ЗКС);
• 1919—1924 — Всеросійське товариство освітньо-виробничих асоціацій (ВТОВАС);
• 1925—1927 — «Червоний промінь» і Московська міська електростанція (МОМЕС);
• 1928—1933 — Районний Клуб імені Астахова при московському заводі «Серп і Молот» (через кілька років клуб отримав назву «Металург» Москва);
• 1934—1941 — команда Державного центрального інституту фізичної культури (ДЦОЛІФК).

Був у складі збірної Москви і збірної профспілок (ВЦРПС) у 1931—1933 роках. Чемпіон Москви 1932 (осінь) і 1933 (осінь).

У 1936 році був тренером «Пролетарської перемоги» (Москва). Закінчивши школу тренерів був у ній викладачем.

З червня 1946 року — головний тренер «Динамо» (Київ). Обезкровлені після війни динамівці під керівництвом Апухтіна показали найгірший результат за всю історію участей у чемпіонатах СРСР — останнє, 12-те, місце серед команд найвищого ешелону. У 1948 році (до червня) — головний тренер «Локомотива» (Москва), з серпня 1949 р. — «Динамо» (Єреван), у 1950 — «Червоного прапора» (Іваново).

З 1943 по 1958 (з перервами) — старший тренер відділу футболу Спорткомітету СРСР. У 1948—1952 роках проводив тренерські збори в Албанії, був тренером-консультантом збірної Албанії. Проводив велику організаційну роботу з розвитку футболу в Середній Азії і Сибіру.

У 1966 і 1968 роках — начальник і старший тренер «Нафтовика» (Фергана).

Автор книг «Техніка футболу» (Москва, 1956 і 1958), «Тактична підготовка футболістів» (Москва, 1961) та «Обманні прийоми у футболі» (Москва, 1969).