Арабське завоювання Ірану

Арабське завоювання Сасанідського Ірану відбувалося в середині VII століття та поклало край існуванню держави Сасанідів в 644, а також призвело до занепаду зороастризму в Ірані, хоча остаточно династія Сасанідів впала в 651, коли останній спадкоємець її престолу був зрадницьки убитий. Це завоювання також призвело до суттєвого зменшення впливу на території так званого Великого Ірану зороастрійської релігії й її майже повного зникнення згодом.

Існує достовірна історія, що в 628 пророк Мухаммед відправив візантійському імператору Іраклію I, іранському шаху Хосрову II Парвізу й іншим правителям сусідніх держав листи із закликом прийняти іслам. Реакція візантійського імператора невідома, Хосров же прийшов у лють від неналежного звернення до нього («В ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного. Від Посланника Аллаха Мухаммеда — Хосрову, царю персів…») і розірвав лист. Коли пророк дізнався про це, він сказав, що Аллах розірве царство Хосрова так само, як Хосров розірвав цей лист.

Мусульмани вперше з'явилися на сасанідських теренах у 633, коли під керівництвом великого полководця Халіда ібн аль-Валіда вторглися в Межиріччя, що разом з колишньою Вавилонією було «яблуком розбрату» між Римською імперією та Сасанідським Іраном в епоху Римо-перських воєн.

Перший удар мусульман в 633 іранці не змогли відбити та зазнали ряду поразок в Битві зчеплених, битві на річці й інших битвах почасти тому, що були ослаблені війнами з Візантією. Проте Імперія Сасанідів все ще залишалася величезною державою, яка володіла землями від Малої Азії до Індії.

Друге вторгнення почалося в 636 під керівництвом Саада ібн Абу Ваккаса, війська якого завдали іранцям поразки в «ключовий» для кампанії битві при Кадисії, що стала однією з найзначніших подій в історії Сходу та фактично була для регіону початком переходу від Античності до Раннього Середньовіччя.

Перемога мусульман в битві при Кадисії призвела до створення нового арабо-іранського кордону — в районі хребта Загрос.

Іранці примирилися з новим статус-кво в регіоні та кілька разів намагалися повернути завойоване мусульманами Межиріччя; саме тому халіф Умар ібн Хаттаб почав в 642 широкомасштабний наступ з метою повного завоювання Сасанідського Ірану. У 642 відбулася вирішальна Битва при Нехавенді, в якій іранська армія була розгромлена.

Завоювання Сасанідського Ірану було фактично завершено в 652 з загибеллю останнього шаха Єздігерда III. Настільки швидке завоювання Ірану стало результатом поразки в ірано-візантійській війні в 628, яку деякі історики називають «світовою війною VII століття», настільки сильно вона вплинула фінансово й економічно майже на всі держави та території Середземномор'я та Близького Сходу.

Однак деякі іранські історики, посилаючись на арабські джерела, малюють іншу картину завоювання Ірану — із запеклим опором місцевого населення арабам. Незважаючи на те, що до другої половини VII століття іслам став господарюючою релігією в Ірані (хоча зороастризм ніколи не був знищений повністю), більшість населення регіону продовжували складати корінні народи, що ставилися до арабської культури з презирством.

Наслідком арабського завоювання Ірану є подальше поширення ісламу на Схід: саме звідти він поширився на території Волзької Булгарії, уйгурів, а потім і деяких країн Південно-Східної Азії.

Деякі південні області колишньої Сасанідської держави надавали арабським завойовникам найзавзятіший опір і були протягом ще довгого часу після 644 фактично незалежними від центральної влади.

Джерела

Bashear, Suliman (1997). Arabs and Others in Early Islam. Darwin Press. ISBN 978-0-87850-126-7.
Boyce, Mary (2001). Zoroastrians: Their Religious Beliefs and Practices. Psychology Press. ISBN 978-0-415-23902-8.
Daniel, Elton (2001). The History of Iran. Greenwood Press. ISBN 978-0-313-30731-7.
Donner, Fred (1981). The Early Islamic Conquests. Princeton. ISBN 978-0-691-05327-1.
Morony, M. (1987). «Arab Conquest of Iran». Encyclopaedia Iranica. 2, ANĀMAKA – ĀṮĀR AL-WOZARĀʾ. http://www.iranicaonline.org/articles/arab-ii.
Sicker, Martin (2000). The Islamic World in Ascendancy: From the Arab Conquests to the Siege of Vienna. Praeger. ISBN 978-0-275-96892-2.
Spuler, Bertold; M. Ismail Marcinkowski (translator), M. Ismail; Clifford Edmund Bosworth (foreword) (2003). Persian Historiography and Geography: Bertold Spuler on Major Works Produced in Iran, the Caucasus, Central Asia, India and Early Ottoman Turkey. Singapore: Pustaka Nasional. ISBN 978-9971-77-488-2.
Zarrin'kub, Abd al-Husayn (1999). Ruzgaran: tarikh-i Iran az aghz ta saqut saltnat Pahlvi. Sukhan. ISBN 978-964-6961-11-1.
Daryaee, Touraj (2009). Sasanian Persia: The Rise and Fall of an Empire. I.B.Tauris. с. 1–240. ISBN 0857716662.
Greatrex, Geoffrey; Lieu, Samuel N. C. (2002). The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (Part II, 363–630 AD). New York, New York and London, United Kingdom: Routledge (Taylor & Francis). ISBN 0-415-14687-9.
Pourshariati, Parvaneh (2008). Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran. London and New York: I.B. Tauris. ISBN 978-1-84511-645-3.
Zarrinkub, Abd al-Husain (1975). The Arab conquest of Iran and its aftermath. The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 1–57. ISBN 978-0-521-20093-6.
Morony, M. (1986). «ʿARAB ii. Arab conquest of Iran». Encyclopaedia Iranica, Vol. II, Fasc. 2. pp. 203–210. http://www.iranicaonline.org/articles/arab-ii.
Christensen, Peter (1993). The Decline of Iranshahr: Irrigation and Environments in the History of the Middle East, 500 B.C. to A.D. 1500. Museum Tusculanum Press. с. 1–351. ISBN 9788772892597.
Shapur Shahbazi, A. (2005). «SASANIAN DYNASTY». Encyclopaedia Iranica, Online Edition. http://www.iranicaonline.org/articles/sasanian-dynasty. Процитовано 3 April 2014.
Bosworth, Clifford Edmund (1997). «Sīstān». The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume IX: San–Sze. Leiden, and New York: BRILL. pp. 681–685. ISBN 9789004082656. http://referenceworks.brillonline.com/entries/encyclopaedia-of-islam-1/sistan-SIM_5452?s.num=247&s.rows=100&s.start=180.
Gazerani, Saghi (2015). The Sistani Cycle of Epics and Iran’s National History: On the Margins of Historiography. BRILL. с. 1–250. ISBN 9789004282964.
Bosworth, C. E. (2011). «SISTĀN ii. In the Islamic period». Encyclopaedia Iranica. http://www.iranicaonline.org/articles/sistan-ii-islamic-period.
Marshak, B.I., and N.N. Negmatov. «Sogdiana.» History of Civilizations of Central Asia, Volume III: The Crossroads of Civilizations: A.D. 250 to 750. Eds. B.A. Litvinsky, Zhang Guang-da and R. Shabani Samghabadi. Paris: UNESCO Publishing, 1996. ISBN 92-3-103211-9
A. K. S., Lambton (1999). «FĀRS iii. History in the Islamic Period». Encyclopaedia Iranica, Vol. IX, Fasc. 4. pp. 337–341. http://www.iranicaonline.org/articles/fars-iii.
Daryaee, Touraj. Collapse of Sasanian Power in Fars. Fullerton, California: California State University. с. 3–18.

Шаблон:Арабські завоювання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.