Арандаренко Георгій Олексійович

Арандаренко (Арендаренко) Георгій Олексійович (4 лютого 1846, с. Велика Кошелівка, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 19 квітня 1908, Варшава) — етнограф, генерал-майор, військовий губернатор Ферганської області.

Арандаренко Георгій Олексійович
Народження 4 лютого 1846(1846-02-04)
Велика Кошелівка, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть 19 квітня 1908(1908-04-19) (62 роки)
Варшава, Російська імперія
Рід військ артилерія
Роки служби 26 серпня 1863— 9 грудня 1904
Звання генерал-майор

Біографія

Народився у родині колежського асесора Арендаренка (Орендаренка) Олексія Івановича, дворянина, поміщика. Мати його, Марія Федорівна, в дівоцтві Тарасевич.

Пращуром його був Тимофій Арандаренко, гетьман реєстрових козаків. Дядьком його був Микола Арандаренко, український історик, статистик, етнограф, що служив керуючим Полтавською палатою державних маєтностей, а потім Архангельським цивільним губернатором.

Навчався у Петрівському Полтавському кадетському корпусі, який закінчив 1863 року. Потім навчався у Першому Павлівському військовому училищі і Михайлівському артилерійському училищі, звідки випущений у чині підпоручника 1866 року і призначений до Туркестанського стрілецького батальйону.

Був виконувачем посади Ура-Тюбинського району (1866—1867), членом Аулізатинського організаційного комітету (1867—1868), в управлінні Джизакського повіту (1868—1869), виконувачем посади Джизакського повітового судді (1869—1870), у розпорядженні Туркестанського генерал-губернатора (1870—1871), повітовим суддею (1871—1874), керуючого нагорними племенами (1874—1877), начальником Самаркського повіту (1877—1889), начальником Мервського повіту (1890—1899), генералом для особливих доручень при командувачі військами Туркестанського військового округу (1899—1901).

Брав участь у кампаніях 1866, 1875, 1870 років.

4 червня 1901 року призначений військовим губернатором Зерафшанського округу[1], пізніше — Ферганської області.

9 грудня 1904 року вийшов у відставку за станом здоров'я.

Помер у Варшаві 19 квітня 1908 року.

За духовним заповітом залишив капітал у сто тисяч рублів на заснування стипендії при Полтавському кадетському корпусі.

Твори
  • Бухара и Афганистан в начале 80-х годов XIX века [Текст]: Журналы командировок Г. А. Арендаренко / Предисл. Н. А. Халфина, А. В. Станишевского; АН СССР, Ин-т востоковедения. — М. : Наука, 1974. — 142 с. — (Центральная Азия в источниках и материалах XIX — начала XX в.).
  • Досуги в Туркестане, 1889.
  • Бухарское ханство и Афганский Туркестан. Вторая англо-афганская война.
  • Арандаренко Г. Бухарские войска в 1880 г. // Военный сборник. 1881. Октябрь.

Примітки
  1. Абашин С. Н. Быть или не быть общине в Туркестане: споры в русской администрации в 1860—1880 годах.— Вестник Евразии. Вып. № 4, 2001.— С. 35—62.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.