Армориканська височина

Армориканська височина (фр. Massif armoricain) — височина на південному заході Франції, включає Бретань , західну частину Нормандії і Пеї-де-ла-Луар. Назву отримала від давньої Арморики, гальського краю між річками Луара і Сена. Масив складається з метаморфічних й магматичних порід, які зазнали метаморфізму й/або деформації під час Герценського орогенезу (400 — 280 млн років тому) і до нього за часів Кадомського орогенезу (650 — 550 мільйонів років тому). Терен зазнав підйом з Біскайської затоки за часів крейдового періоду. Межею Кантабрійських гір й Армориканської височини є рифтова зона Біскайської затоки.

Розташування Армориканського масиву на структурній мапі півночі Франції. Герценські масиви зафарбовано.

Геологічна мапа Армориканського масиву й околиць

Армориканська височина є пенепленом. Найвища точка — Мон-дез Авалоїрс — висотою всього 417 м.

Геологія

За неопротерозою найдавніша частина Армориканського масиву була північною околицею палеоконтиненту Гондвана. За палеозою Армориканський масив входив до складу мікроконтиненту Арморика, в склад якого, ймовірно, також входили Вогези, Шварцвальд та Чеський масив далі на схід.

Арморика відкололась від північного краю Гондвани за часів ордовику і силуру й дрейфувала в північному напрямку до зіткнення з Лавруссією за часів герценського орогенезу.

Масив розбито на три частини; дві з них є Герценськими зонами транспресії напрямку північний схід — південний захід (Північно- і Південно- Армориканські зони Транспресії). Всі три зони зазвичай називають Північно-, Центрально- й Південно- Армориканською зоною. Північна частина менш деформована Герценським орогенезом, ніж на південна. Південно-Армориканська зона, вважається одним з провідних центрів Герценського орогенезу, як й Молданубська зона півдня Німеччини й Центральної Європи.

Є рівниною, з невеликими пагорбами, з окремими інтенсивно розчленованими гранітними і пісковиковими кряжами (гори Арре, Монтань-Нуар, Форе-д'Екув вис. до 417 м). Річки повноводні, з чергуванням широких і вузьких (при перетині кряжів) ділянок долин. Долини вкриті верещатником, що чергується з торф'яниками і луками. Характерний ландшафт бокаж — поля, обсаджені живоплотами, чагарниками і лісовими смугами.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.