Граніт
Грані́т — інтрузивна гірська порода кислого складу із зернистою (рівномірнозернистою чи нерівномірнозернистою) структурою.
 | ||||
| Загальні відомості | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мінеральний склад | Pl+Q+Bi | |||
| Генезис | Магматичний | |||
| Кислотність | Кисла | |||
| Ідентифікація | ||||
| Колір | Білий, червоний до темно-сірого | |||
| Структура | Зерниста | |||
| Текстура | Масивна | |||
| Форма залягання | Батоліти, лаколіти, неки, дайки | |||
| Окремість | Матрацовидна, блокова | |||
| Різновиди | Багато | |||
| Густина | 2,5—2,7 г/см³ | |||
| Використання | ||||
| бордюрне каміння, облицювальна плитка | ||||
|
| ||||
 Граніт у Вікісховищі | ||||
Етимологія
«Граніт» — слово італійського походження, означає «зернистий».[1]
Середній хімічний склад
Середній хімічний склад граніту за Р. Делі:
| Сполука | Вміст, % |
|---|---|
| SiO2 | 70,18 |
| Al2O3 | 14,47 |
| K2О | 4,11 |
| Na2O | 3,48 |
| CaO | 1,99 |
| FeO | 1,78 |
| Fe2О3 | 1,57 |
| MgO | 0,88 |
| Н2О | 0,84 |
| TiO2 | 0,39 |
| P2О5 | 0,19 |
| MnO | 0,12 |
У порівнянні з іншою гірською породою магматичного походження базальтом має більший вміст кремнію і менший вміст заліза.
Класифікація
Ґраніти класифікують на основі мінерального та хімічного складу.
Розрізняють:
- власне граніт (10-65% плагіоклазу);
- ґранодіорит (65-90%);
- плагіограніт або тоналіт;
- тронд’єміт (більше 90%).
Виділяють також серії граніту: калієві, калієво-натрієві (0,4 4,0) і натрієві.
Властивості
Густина невивітреного граніту 2530—2720 кг/м³, пористість 0,2-4%, водопоглинання 0,15 −1,30%, опір стисненню 100—300 МПа.
Найбільше в граніті зерняток червоного або сірого кольору — це польовий шпат, від кольору якого, головним чином, і залежить колір граніту.[1] Колір обумовлений забарвленням польових шпатів — може бути ясно-сірий, жовтуватий, рожевий, червоний, зелений. Інші зернятка, напівпрозорі, білуватого або жовтуватого кольору, схожі на шматочки каламутного скла — кварц, частинки у вигляді блискучих пластинок — слюда.[1]
Руйнування граніту
Граніт від сильного нагрівання і від швидкого охолодження втрачає свою міцність і руйнується.[1] Вдень гранітні скелі дуже нагріваються промінням сонця, а вночі швидко холонуть. Частинки граніту розширюються при нагріванні і стискуються при охолодженні. Розширення і стискування частинок відбувається нерівномірно, внаслідок чого в граніті утворюються тріщини.[1] В тонкі, ледве помітні тріщини, після дощу або танення снігу проникає вода і поступово розмиває і розширює їх при замерзанні. Руйнування відбувається дуже повільно — протягом десятків і сотень років.
Форми виділення та розповсюдження
Гранітні породи утворюють батоліти, штоки, а також лаколіти та міжформаційні поклади в складчастих областях. Вік інтрузій граніту — від архею до кайнозою. Походження — гетерогенне.
Граніти переважають серед інтрузивних порід і займають істотне місце в геологічній будові України. Великі родовища в Україні є в межах Українського щита: Янцівське (Запорізька обл.), Малокахнівське (Полтавська область). Корнинське (Житомирська область), Жежелівське (Вінницька область), Капустинське (Кіровоградська область).
Використання
Використовують як будівельний матеріал: для фундаментів великих будинків, для стояків залізничних мостів, набережних річок і каналів, сходів.[1] Граніт можна полірувати; поверхня його стає зовсім гладкою та красивою.[1] Граніт використовується для виготовлення пам'ятників, як облицювальний матеріал тощо. Всі будівлі з граніту міцні та довговічні.
Родовища
В Україні
|
У Росії |
Див. також
Примітки
- М.М.Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки: 47-48. 51-52)
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.