Арсеній (Москвін)
Митрополит Арсеній (до постригу Федір Павлович Москвін; 1796, село Вороння, Костромський повіт, Костромська губернія — 28 квітня 1876, Санкт-Петербург) — єпископ Російської православної церкви, митрополит Київський і Галицький.
| Митрополит Арсеній | |
|---|---|
 Фотографія Митрополита Арсенія зі збірки НКПІКЗ. | |
| Ім'я при народженні | Федір Павлович Москвін |
| Народився |
1796 с.Вороння Костромської губернії |
| Помер |
28 квітня 1876 Санкт-Петербург ·цереброваскулярні хвороби |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Діяльність | церковний діяч |
| Alma mater | Костромська духовна семінарія |
| Суспільний стан | духовенство |
| Титул | митрополит київський |
| Посада | митрополит і єпископ |
| Попередник | Ісидор (Нікольський) |
| Наступник | Філофей (Успенський) |
| Конфесія | православ'я |
| Нагороди |
    |
Біографія
Народився в 1796 році (метричний запис про народження здійснено 1797 року, тому ця дата іноді фігурує як дата народження) в селі Вороння, Костромського повіту, син диякона.
Після Костромської семінарії у 1819 році вступив до Санкт-Петербурзької академії.
11-го вересня 1821 року, під час академічного курсу був пострижений у чернецтво з ім'ям Арсеній, а 5-го вересня 1823 висвячений у сан ієромонаха.
Закінчив курс академії у 1823 році зі ступенем магістра і був залишений при академії бакалавром з богословських наук.
1 вересня 1823 призначений помічником бібліотекаря академії, 14 липня 1824 — бібліотекарем.
16 жовтня 1824 зарахований до соборних ієромонахів Олександро-Невської лаври.
25-го серпня 1825 Арсеній призначений ректором Могилевської духовної семінарії, викладач богослов'я. З 30 грудня член Могилевської духовної консисторії. З 4-го грудня 1826 настоятель Могилево-Братського Богоявленського монастиря і приписаного до нього Буйницького монастиря, з возведенням у сан архімандрита. З 16 березня 1827 благочинний монастирів Могилевської єпархії.
З 23 серпня 1827 року — ректор Орловської Духовної Семінарії, з 30 листопада — настоятель мценського Петропавлівського монастиря, з 16 лютого 1829 року — член Орловського тюремного комітету.
З 11 вересня 1829 року — ректор Рязанської духовної семінарії, настоятель рязанського Троїцького монастиря. При Арсенії число учнів у духовному училищі та духовній семінарії досягло 1289 чоловік. За його ініціативою в Троїцькому монастирі для запобігання руйнування в результаті весняних паводків із західного боку був зведений ряд контрфорсів і підвищений рівень землі. У травні 1830 року призначений настоятелем рязанського Преображенського монастиря.
З 25 квітня 1831 ректор Тверської духовної семінарії, настоятель Отроч тверського монастиря, з 24 жовтня — Макаріївського Калязінського монастиря.
12 березня 1832 наречено, 24 квітня] в Казанському соборі Санкт-Петербурга хіротонізований в єпископа Тамбовського і Шацького.
Активно боровся з поширенням сект молокан і духоборів в губернії, використовуючи при цьому жорсткі адміністративні заходи, за що отримав догану з Святійшого Синоду.
5-го квітня 1841 йому визначено бути архієпископом Подільської єпархії.
6-го листопада 1848 року переміщений архієпископом у Варшавську кафедру з призначенням управляти і Волинською єпархією та бути священноархімандритом Почаївської лаври.
1-го липня 1860 Арсенію Височайше наказано бути митрополитом Київським і Галицьким, і Києво-Печерської Успенської лаври священноархімандритом, і членом Св. Синоду.
Помер 28 квітня 1876 під час перебування у Санкт-Петербурзі. Похований у Києво-Печерській Лаврі, кам'яній церкві в ім'я Воздвиження Чесного Хреста, на Ближніх печерах, перед Казанською іконою Божої Матері, біля митрополита Іоанникія (Руднєва).
Праці
- «Собрание бесед и речей», в 5 ч., СПб. 1874 г.;
- «Толкование на первые 26 псалмов», К., 1873 г.;
- «Изъяснение божественной литургии», К., 1874 г.;
- «Введение в книги Ветхого Завета», в «Трудах Киевск. дух. акад.» 1873 г.;
- "Замечания на книгу варшавского ксёндза Путятицкого «Pismo o religii naturalney i obiawioney», 1875 г.;
- «О молоканской и других сектах в тамбовской епархии», 1875 г.;
- «Три слова к священноцерковнослужителям», в «Страннике» 1873 г., т. III. Дела архива Св. Синода.