Арт Бухвальд

Арт (Артур) Бухвальд (англ. Arthur Buchwald; 20 жовтня 1925(19251020), Нью-Йорк, США 17 січня 2007, Вашингтон) — американський журналіст і письменник-сатирик, колумніст «The Washington Post», лауреат Пулітцерівської премії.

Арт Бухвальд
англ. Arthur Buchwald
Народився 20 жовтня 1925(1925-10-20)[1][2][…]
Маунт-Вернон (Нью-Йорк), Вестчестер, штат Нью-Йорк, США
Помер 17 січня 2007(2007-01-17)[3][1][…] (81 рік)
Вашингтон, США[4]
·ниркова недостатність
Країна  США
Діяльність колумніст, есеїст, письменник, сценарист, журналіст, драматург
Alma mater USC Annenberg School for Communication and Journalismd, Forest Hills High Schoold і Jamaica High Schoold
Знання мов французька[5]
Учасник Друга світова війна
Членство Американська академія мистецтв та літератури
Жанр сатира
Нагороди

Pulitzer Prize for Commentaryd (1982)

премія Гораціо Елджераd (1989)

honorary doctorate of the University of South Carolinad (1993)

IMDb ID 0118290

Сім'я. Дитинство і юність

Народився в єврейській родині вихідців з Польщі та Австро-Угорщини, які приїхали в США в 1914 році. Мати Бухвальда, Гелен Клайнбергер, незабаром після його народження була поміщена в психіатричну лікарню. Бухвальд так жодного разу і не побачив її, хоча вона прожила ще 35 років. Батько майбутнього письменника, Джозеф (Йозеф) Бухвальд, був мануфактурником фіранок. Після початку Великої депресії, коли бізнес батька занепав, маленького Артура віддали в єврейський дитячий притулок в Нью-Йорку (в сім'ї, крім нього, було ще три дитини — дочки Еліс, Едіт і Доріс). Бухвальд змінив кілька притулків, поки в 5-річному віці не возз'єднався з сім'єю, яка жила тоді в нью-йоркському районі Квінс.

Не закінчивши школу, в 17 років Бухвальд втік з дому і, завищивши свій вік, записався в корпус морських піхотинців. Служив з жовтня 1942 по жовтень 1945 року, два роки його служби пройшли в районі Тихоокеанського театру військових дій. Звільнився з армії в званні сержанта.

Незабаром Бухвальд вступив до Університету Південної Каліфорнії в Лос-Анджелесі. Там він вперше пробує себе в журналістиці — редагує журнал студмістечка «Wampus», а також пише для університетської газети «Daily Virus». У 1948 році покинув навчання і поїхав у Париж, де працював кореспондентом журналу «Variety», а в січні 1949 року опублікував першу колонку в європейській версії газети «New York Herald Tribune».

Журналістська кар'єра. Повернення в США

У листопаді 1952 року в «New York Herald Tribune» була опублікована стаття Бухвальда, в якій він розповідав французам про День подякиHow to Explain Thanksgiving to the French»). Колонка мала такий успіх, що згодом передруковувалася в газеті щорічно. Своїм кращим матеріалом вважав статтю і сам Бухвальд.

В кінці 50-х років, єдиний із усіх журналістів, Бухвальд взяв інтерв'ю у майбутнього сержанта Елвіса Преслі, який проводив у Парижі вихідні під час служби в армії (військова частина Преслі була розквартирована в Німеччині). Спогади про це згодом увійшли до книги «I'll Always Have Paris».

В кінці 1957 року про Бухвальда заговорили після того, як він надрукував колонку, де в жартівливій формі зобразив прес-конференцію Джима Хогерти, який обіймав посаду прес-секретаря президента Дуайта Ейзенхауера.

На батьківщину Арт Бухвальд повернувся в 1963 році з дружиною і трьома усиновленими з різних притулків (в Ірландії, Португалії та Франції) дітьми. У США він почав працювати в газеті «The Washington Post». Основні проблеми, що хвилювали його — політика та суспільство, але, за свідченнями знали його людей, афоризм він міг придумати на будь-яку тему.

За своє життя Бухвальд написав понад 8000 колонок, причому в 60-ті—80-ті роки їх передруковувало близько 550 видань по всьому світу, включаючи засноване Горьким радянське видання «За кордоном», а також газету «Правда».

Влітку 1988 року Бухвальд у складі делегації американських сатириків відвідав Радянський Союз. Він побував у Москві й Ленінграді, спілкувався з радянськими сатириками Михайлом Жванецьким, Григорієм Горіним, Аркадієм Арканова, Олексієм П'янова та ін. Останній згодом опублікував статтю Бухвальда «Ви стали іншими» (заголовок, придуманий особисто Бухвальдом) про візит сатирика в СРСР. (На початку 2007 року П'янов підготував для «Літературної газети» нарис спогадів про ті дні; вже коли матеріал був готовий до друку, стало відомо про смерть Бухвальда).

У 1993 і 1995 роках Бухвальд представив публіці дві книги спогадів — «Leaving home» і «i'll always have Paris». Після цього про нього заговорили не тільки як про колумніста, але і як про письменника.

3 липня 1994 року після важкої хвороби померла дружина Бухвальда Енн Макгеррі Бухвальд, з якою вони розлучилися після 40 років шлюбу в 1992 році. Сам він у 2000 році переніс інсульт і більше двох місяців пролежав у лікарні, але потім зміг повернутися до роботи.

Всього Бухвальд випустив близько сорока книг і творів — крім публіцистики, з-під його пера вийшли, зокрема, сценарій до фільму «Час розваг» — «Playtime» Жака Таті (англійські діалоги, 1967), а також сатирична п'єса «Sheep on the runway», поставлена на Бродвеї в 1970 році й тоді ж перекладена в СРСР.

Хвороба і несподіване зцілення. Смерть

У лютому 2006 року Бухвальд попрощався з читачами, заявивши, що у нього захворювання нирок і, за оцінкою лікарів, жити йому залишилося пару тижнів. Однак через кілька місяців він несподівано одужав і повернувся з госпісу додому. У своїй новій колонці в травні він розповів, що «з якоїсь причини, яку не можуть пояснити навіть медики», його нирки знову запрацювали. 7 листопада 2006 року Бухвальд представив публіці останню прижиттєву книгу — «Рано прощатися» (англ. Too soon to say good-bye), де у властивому йому іронічному стилі описував натовпи друзів, які приходили до нього попрощатися, і резюмував: «ніколи не думав, що вмирати так весело».

Бухвальд помер 17 січня 2007 року в будинку свого сина у Вашингтоні. Після смерті сатирика газета «Вашингтон пост», для якої він писав колонки протягом більш ніж сорока років, опублікувала його прощальну статтю «Good-bye, my friends». Також в інтернеті з'явився відеоролик, в якому Бухвальд сам оголошував про свою смерть.

Багаторічний декан факультету журналістики МДУ Ясен Засурський у зв'язку з кончиною Бухвальда заявив: «Це була чудова людина і прекрасний публіцист, він гостро і цікаво писав про американські проблеми».

Бухвальд vs «Paramount»

У 1990 році Бухвальд подав у суд на «Paramount Pictures» у зв'язку з тим, що в основу знятої в 1988 році на кіностудії картини «Поїздка в Америку» з Едді Мерфі у головній ролі лягла придумана раніше Бухвальдом історія. Процес був журналістом виграний: студія була змушена виплатити йому 900 тисяч доларів. З тих пір кіностудії взяли за правило включати в свої контракти застереження, що оригінальні ідеї сторонніх авторів оплаті не підлягають. Це посилання увійшло в історію авторського права Америки як «закон Бухвальда».

Деталі цієї справи, що отримав назву «Buchwald vs Paramount», були описані в вийшла в 1992 році книзі «Fatal Subtraction: The Inside Story of Buchwald v. Paramount» (автори — представляв інтереси Бухвальда в суді Пірс О'Доннелл і репортер «Los Angeles Times» Денніс Макдугал).

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.