Архівне право
Архівне право — відносно самостійний правовий інститут, що становить сукупність норм, які регулюють правовідносини у сфері обліку, збереження, охорони і використання архівних документів, формування архівного фонду[1].
Історія
Термін, що з'явився в середні століття, був пов'язаний з ленним землеволодінням і містив у собі право землевласника на сукупність документів, отриманих від сюзерена, імператора або короля; право представляти виписки з цих документів або справжні документи при правових спорах по ленному землеволодінню.
Таке ж право привласнила собі церква, а потім і міста, які одержували від імператора або Папи Римського привілеї мати архівне право - зберігати ці документи і посилатися на них, як на невід'ємне право.
Примітки
- Юридична енциклопедія
Посилання
- В. І. Акуленко. Архівне право // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.